Казимира Малевича спіткала доля всіх митців, які, народившись на українській землі, вчились, творили та ставали відомими за часів імперії або радянщини. В найкращих окупаційних традиціях інформація про них поширювалася й досі поширюється світом в межах «русской культуры».
Звісно дослідники творчості Казимира Севериновича роблять усе можливе, аби висвітлення українського сліду в роботах Малевича та в його житті відбувалось чесно та не викривлено. За роки цього просвітницького протистояння з’явилось чимало домислів, легенд та припущень. До того ж вивчення біографії митця досі триває, інформація збирається прискіпливо, по зернятках, тому не виключено, що багато цікавих фактів чекають нас попереду. Сьогодні ж хочу нагадати про маловідомі аспекти діяльності талановитого авангардиста 20 століття.
Картини, викликані враженнями від утисків влади та нищівної сили Голодомору: « Людина, що біжить» і «Де серп і молот, там і голод»
1. Малевич українець, росіянин чи поляк?
Він походив з польського шляхетного роду, який кілька століть жив на українських землях. Все дитинство Малевич провів в українському селі. Спілкувався Казимир Северинович як польською, українською так і російською мовою. Збереглося чимало листів, написаних близьким людям українською та змішаною мовами (художник чудно поєднував українські слова з російськими). Українською ж він викладав художнє мистецтво, писав статті та дослідницькі роботи. Бувши поляком за походженням, одного разу записав себе в документах українцем. Це відбувалось під час арешту за підозру в шпигунстві, тоді українська національність могла спростувати викинуті звинувачення.
2. Малевича у кожний дім!
Казимир Северинович створював свої прості форми, натхненні чистими кольорами, не тільки для полотен. Існує кілька ескізів патернів для тканин. Крім того, у Вербівській артілі (Київська губернія) протягом деякого часу вишивальниці виготовляли текстильні вироби (наволочки, скатертини та шалики) за схемами Малевича. На міжнародній виставці були презентовані деякі з них (фото виставкового каталогу, зроблено американським публіцистом Олівером Сейлером). А ще художник створював дизайни костюмів для вистави «Перемога над Сонцем».
І зовсім несподівана грань творчості — флакон для одеколону «Северный», розроблений Малевичем.
3. Улюблені кольори.
Існує припущення, що Малевич свідомо малював «Сілянський цикл» у кольорах українського прапора та прапора визвольного руху. Жовтий, блакитний, чорний та червоний кольори дійсно присутні в палітрі митця частіше за інші. А на цьому полотні вони ніби утворюють прапор.
Підтвердження цьому нема, але достеменно відомо, що мистецьке бачення Казимира Севериновича розвивалось під потужним впливом дитячих вражень за часів сільського життя. Він захоплювався українськими розмальованими хатами та весільним вбранням, вбачав у звичайних жінках, що майстерно виводили на пічках коників та пташок, справжніх мисткинь. Цей колорит, що оточував Казимира протягом всього дитинства, вплинув на його художнє сприйняття. А ще художник створив власну теорію кольору:він вважав, що відчуття кольору залежить від місця проживання людини. Для людини міської, робітничої — це переважання чорного, сірого, коричнево-чорного, темно-синього, а в селі — любов до яскравих кольорів, строкатих сорочок, намист.
4. Творчість Малевича і всього авангардного руху – продукт революції.
Малевич казав, що люди завжди вимагають, щоб мистецтво було зрозумілим, але ніколи не вимагають від себе пристосувати свою голову до розуміння. І ніби насміхаючись над зверхністю публіки, інколи підписував роботи: «Сенс картини автору невідомий».
Ця складність розуміння авангарду і зокрема чистоти форм супрематизму унеможливлювали подальший розвиток стрімкого художнього напрямку. Принаймні в СРСР. Номенклатура не розуміла змісту картин, а значить «прєдатєли родіни» могли розмістити на цих полотнах будь-які заклики. Не бачив мистецтва у творчості авангардистів і «вождь нації», Сталін. В цьому він, до речі, був абсолютно тотожний Гітлеру.
Авангард спочатку мав з більшовицько-комуністичними ідеалами спільні цілі — будування Нового світ та Нової людини, але методи досягнення та бажані результати у митців та комуністів дещо відрізнялись. Тож зрештою авангардне мистецтво стало для системи явищем зайвим і небезпечним.
Наталія Орінго
ши тцу
Сб, 24/02/2024 - 15:32