Всім привіт)

Серед фотозвiтiв на форумі останнім часом невелике затишшя, хочу його трохи розбавити).
Ця фотосесія лежить у мене з літа, вона чекала я вже навіть не пам'ятаю чого, щоб опублікуватися). Очікування затягнулося, я так нічого і не додала...

Головний герой - підвіс "Фангорн" - попросився до мене несподівано, коли я побачила його з цією незвичайною яшмою. 
Усе, що підібралося до нього в компанію, знайшла у своїх скриньках.  
Мені здається, що сіро-біла гама камiнцiв показаних нижче прикрас чудово пасує до зимового періоду 
Тож, запрошую до казкової країни - світу Фангорна і всіх-всіх його друзів...










































































Післямова.
Переглядала картинки до відгуку і раптово очі вихопили деяку схожість головного ента Фангорна з Павлом Вишебабою).



  Це якась космічна паралель. Так само, як Фангорн завзято боровся за своï землi, допомагав гобітам, бився з орками, так і Вишебаба, як уособлення наших захисників, мужніх і незламних титанів, оберігає й затуляє нас від чуми рашистської, тих самих орків, що реінкарнувалися.

I  ще одна схожа тема.
Коли ентів залишили їхні дружини, вони мріяли, що відшукають їх, зустрінуться з ними та знову віднайдуть кохання...

Iз пiсень ента до його жiнки:

...Коли прийде зима, дика зима, що вб'є пагорби та дерева;
Коли впадуть дерева і беззоряна ніч поглине безсонний день;
Коли вітер зі смертоносного Сходу, тоді під гірким дощем
Я шукатиму тебе і кликатиму тебе, я прийду до тебе знову!

Ми разом підемо дорогою, що веде на Захід,
І далеко знайдемо край, де спочинуть наші серця...

Поезiï Вишебаби просоченi любов'ю до свого поколiння, до доньки, до жiнки, до краïни, бо як iнакше?

"Моє поколiння'' (уривок)

За мить як пiти в атаку, ми молимось про спасiння,
якщо Бог i є, вiн носить форму мого поколiння.
Чи прийме вiн нас, хто знає. Святих серед нас немає.
Дивiться, як ми лютуєм, як пристрастно ми кохаєм.

"Замiсть сповiдi" (уривок)

Хай не посланцю від бога, - без образ, -
капелане, я кажу тобі як брату:
як же хочеться пожити інший раз,
як же інколи не хочеться вмирати.

Не прийми за малодушність чи за страх,
я здебільшого до смерті став байдужий,
та побачиш тих лелек на димарях,
випадковий відблиск неба у калюжі,

як рікою йде туман, мов паротяг,
і подумаєш, що можна б ще пожити…
Хоч яке просте чи то складне життя
після місяців над прірвою у житі.

Я люблю це бубоніння молитов,
отче, почитай їх доки буду спати.
Дай мені благословення на любов,
обіцяй, що ми ще зможемо кохати.

Нехай здійсняться ці мрії і наші захисники повернуться додому.  Нехай не покине їх сила, мужність, наша віра і підтримка. Українська армія - єдине, від чого залежить наша доля і у що вірю безумовно.
Слава ЗСУ! 

Дякую Орiнго , дякую всiм за увагу 

30.01.24 Upd.
Сьогодні на сайті з'явився близнюк мого "Фангорна", тільки із золотавого лісу))
І все стало на свої місця - я тоді сумнівалася, що в підвісі яшма, навіть перепитувала - чи точно яшма? Бо дуже агатовий малюнок був. І сьогодні новенький "Фангорн" точно був позначений, що він з агатом. Отже, в моєму підвісі схожий агат). Нічого страшного - невимушені помилки трапляються, я просто вирішила внести ясність для порядку))

І залишу фото "Фангорна" в золотому, який теж вирушив когось потішити)