Знайомтесь, це Буся, Бусинка. Вона дісталась нам від волонтерів - хтось лишив їм, виїжджаючи з Дніпра у 22-му - сидіти на перетримці у відсіку метр на метр чи й менше... Її принесла волонтерка у переносці на 13-й поверх пішки (не те, щоб киця важка, але все ж) у ті дні, коли світла не було значно частіше, ніж було.

Наша Мікурочка (пест.- курочка, бусинка), кішка- мандрівниця, яка м'якими лапками підкорила вітрові вершини Північної Дімерджі, непрохідні хащі південного Криму, ловила привидів в печері Мраморна, співала пісні під зорями Чатир-дага, слухала як шурхотить дощ по даху палатки на березі гірської річки. В теперішній час живе у Львові, підглядає за білками в парку Іоана-Павла 2 та качечками Стрійського парку.
14 років тому на ринку я побачила сумне кошеня- підлітка у величезній клітці. Тітка роздала всіх своїх кошенят, а ця чужа підкинута залишилась. "Візьміть, бо коли ринок зачинять, я її випущу назад на вулицю". В родині вже був старенький кіт. На диво за товаришували і дівчинка робила веселими його останні роки.
Повне ім'я - Асахіна Мікуру - дав їй чоловік, що полюбляв аніме. Кішці дуже личить ім'я персонажу: м'яке тендітне добре створіння з міцною нервовою системою.
На фото з підвісом "Sweet dreams" з рожевими топазами та Інфініті зірочкою, брошь "Дуже здивований кіт" з цитринами.

Всім привіт!
Познайомтеся з нашими пухнастиками) це Філип та Лео) Вони ще майже кошенята і вмовити їх позувати виявилося справою не з легких) 

Ми взяли цих двох у родину після того, як помер наш улюблений кіт Василь. Йому було дванадцять років, ми знайшли його на вулиці вже дорослим і одразу ж закохалися в його погляд. Він став свідком і супутником багатьох значних подій в нашому житті. Ми завжди жартували, що він - справжній джентельмен, спокійний, ошатний і дуже розумний. Нам дуже пощастило ділити свій дім з цим янголом в хутряному вбранні  

Ми не одразу вирішили привітати нових тваринок. Чекали, поки загоїться рана від втрати нашого Василя (чесно кажучі, зараз, після більш ніж року без нього, ми розуміємо, що ця рана завжди з нами). Як і багато людей в схожій ситуації, ми не хотіли "зраджувати" нашому улюбленцю. Але без котів було дуже сумно та самотньо. І я впевнена, що Василю, де б він не був, не хочеться бачити нас засмученими. І ось ми вирішили взяти спершу Філіпа, а потім Лео. І це було вірним рішенням) Вони потоваришували майже відразу, і тепер ми спостерігаємо за їх дружбою та не відчуваємо себе зрадниками). 

*Шоколадний хлопець в жовтому нашийнику - це наш любий Василь. Пухнаста хмаринка - це Філип. Стрункий з плямами - це Лео. Та чайрівні прикраси Орінго  

Дякую за увагу і за чудовий конкурс!