Пам’ятаєте, як ще кілька років тому ми з захопленням спостерігали за Ілоном Маском? Ракети у космос, колонізація Марсу й інші амбітні проєкти викликали гордість за сучасну науку – але в який момент щось змінилося?..

Науково-технічний прогрес – це, безумовно, добре. Більш того, зазвичай вважається, що прогрес рухають вперед точні науки, отож спокуса зосередитися на прикладних дисциплінах і відкинути вбік різні дурниці на кшталт гуманітарних наук, дуже велика. Ось тільки наслідки можуть бути вкрай неприємними.

Ясна річ, що точні науки і технічні дисципліни зробили для людства багато хорошого – щонайменше, саме їм треба дякувати за те, що ми просто зараз сидимо в інтернеті і щось читаємо. Технічні дисципліни допомагають нам зробити наше життя безпечнішим, комфортнішим, ситнішим і теплішим – із цим важко сперечатися. І, звісно ж, велика спокуса кинути всі сили на їхній розвиток – щоб навколишнє середовище стало ще безпечнішим і комфортнішим. А одночасно з цим занедбати всі ті дисципліни, які цьому не сприяють: якщо якісь науки не роблять життя кращим, то навіщо вони взагалі потрібні? Логічно ж?

На фото: підвіс "Космічний простір"

Приблизно таку картину ми і спостерігаємо останні років двісті: бурхливий розвиток технічного прогресу і поступовий відкат гуманітарних наук на узбіччя життя. Ні, не тільки (і навіть не стільки) літератури і мистецтва, а й філософії, психології, соціології, історії...

Немає нічого поганого в тому, щоб хотіти для себе комфортного і ситого життя. Ось тільки за минуле століття ми побачили безліч прикладів того, як технологічно розвинені суспільства із занедбаними гуманітарними науками забезпечували своїм громадянам комфортне життя з диктаторами і в'язницями. Технічний прогрес полетів в майбутнє, а соціальний відправився в епоху неоліту; на тлі багатьох реалій двадцятого століття навіть Середньовіччя виглядає досить прогресивно.

Як же людство дійшло до такого – невже нам подобаються диктатори? Найчастіше не дуже: після диктатур і воєн багато хто щиро дивується, як таке взагалі могло статися з їхнім суспільством, і, що характерно, не можуть знайти відповідь.  Найбільше здивування викликає той факт, що диктатура якимось загадковим чином трапилася з просунутим і цивілізованим суспільством. Як такі розумні, такі освічені люди примудрилися таке допустити?

На фото: каблучка "Усе за планом"

Дуже просто: так само, як освічений середньовічний теолог і богослов, випивши несвіжого елю, припускав у себе розлад шлунка, оскільки був знавцем Священного Писання, але нічого водночас не розумів у мікробіології та медицині. Якщо люди не є знавцями власного суспільства, його законів і глибинних течій (а заразом і самих себе), то пізнання в математиці та фізиці не вбережуть їх від війни та тиранії. Страшно сказати – навіть пізнання в IT не допоможуть. 

Чим же корисні гуманітарні дисципліни? Навіть якщо ми вирішимо пограти в суворих прагматиків і відкинемо вбік розширення кругозору і розвиток емоційного інтелекту, користь буде очевидна. Візьмемо, наприклад, філологію – чим вона допоможе у дорослому житті? Наприклад, розпізнати в промові політика маніпулятивні прийоми або фрази, що говорять більше, ніж хотілося б. Політик говорить «ми всі», «обов'язок», «історична справедливість», «негативний наступ»? Час насторожитися.

Історик у подіях сьогодення зуміє розпізнати патерни з минулого і припустити, якими будуть наслідки; психолог спрогнозує поведінку і реакції людей і зрозуміє, що призведе народ до захвату, а що доведе до сказу; соціолог, розуміючись на суспільних процесах, не купиться на фальшиві «статистичні дані» від усіляких левада-центрів... Одним словом, користь від гуманітарних наук величезна.

Висновок однозначний: не лінуймося досліджувати літературу, культуру і самих себе – це своєрідне щеплення від диктаторів і просто дурнів. І колективний імунітет тут теж працює.

На фото: сережки "Я - людина"

Ольга Орінго