Недавно познакомилась с творчеством художницы Ларисы Каминской, которая рисует чудесные акварели. Совсем недавно у неё вышла книга с её иллюстрациями Секреты волшебных подарков - добрая и светлая рождественская сказка для детей.

Советую всем, у кого есть дети и кто просто любит красивые книги с красивыми картинками.



Я заказазала книгу напрямую у Ларисы с её автографом, и она мне в подарок прислала ещё и несколько своих открыточек. 

Читаю любимую серию фэнтези моей сестры. Книги старые,но очень интересные. Мифы коренного населения Америки оживают в разных историях и вплетаются в жизнь обычных людей. Серия "Легенды Ньюфорда". В сети можно найти много книг этого автора и все они немного шаманские))

Ещё хочу почитать эту...

но она очень дорогая. Если кто то знает где её можно скачать ,буду признательна

Не так давно відкрила для себе поета, який пише під псевдонімом Anatoliy Anatoliy.    

***
– Що, моя пташко, зима?
– Зима.
– Є де сховатись, нема?
– Нема.
– Є де зігрітись, чи зась?
– Та зась.
– Хоч кожушина якась?
– Якась...
– Що видно, пташко, шляхи?
– Шляхи.
– Що за шляхами, страхи?
– Страхи.
– Що за страхами, міста?
– Міста.
– Що у містах, суєта?
– Пуста.
– А над степами псалми?
– Псалми.
– А з териконів дими?
– Дими.
– А за димами орда?
– Орда.
– А за ордою біда?
– Біда.
– Чуєш-но, пташко, лети.
– Куди?
– Там де солдатські сліди.
– Сліди?
– Йдуть аж за небо, за край.
– За край?
– Там буде тепло.
– Там рай?
– Там рай...

***
Вся справа у Місяці. Діти приходять з приливом,
з високими водами, що викидають китів,
з весняними зливами, з тихим надиханим дивом
на синіх вітрилах великих нічних кораблів.

Вся справа у вулицях. Хлопці приходять із вітром.
З футбольним м'ячем і цеглинами замість воріт,
з безмежним, як море, шалено палаючим літом,
яке на колінках лишає асфальтовий слід.

Вся справа в романах. І зрілість приходить з книжками.
З римованим словом на жовтих старих сторінках,
із мертвими мріями поряд з живими думками,
із запахом жінки в осінніх фарбованих снах.

Вся справа в коханні. Солдати приходять з любові.
З гарячого серця, холодних зимових ночей.
Злітають лелеками, білими в крапельках крові –
на Місяці в повні чекають з приливом дітей.

***
Ну, раз ти відмовилась жити довічно, 
і раз ти не хочеш літати неспинно –
візьму білий сніг, що насипав у січні, 
лютневу депресію, ту, безпричинну,
у березні вітром наповню кишені,
квітневих квіток назбираю у серце,
травневих хрущів потреную скажених, 
а в червні добуду води із озерця.
З липневого сонця націджу надію,
у серпні змалюю нічні зорепади,
досиплю до них вересневую мрію
і хною забарвлю жовтневі фасади.
В листопаді й грудні те все підсумую,
оформлю в кохання. І десь, мабуть, в січні
візьму й потаємно тобі подарую...
Ну, раз ти відмовилась жити довічно.

Його вірші можна прочитати на сторінці https://www.facebook.com/profile.php?id=100019902067792.

Недавно узнала об издательстве Белая сова https://whiteowl.com.ua где издают сказки невероятной красоты с иллюстрациями знакомой жителям Оринго художницы Гали Зинько, которая была автором Оринго-открыток (я их, правда, уже не застала, но видела их фотографии). Я заказала сыну книгу про пандочку и, когда её сегодня получила, не могла налюбоваться этой трогательной красотой. Полюбуйтесь и вы :)