Ділитися ідеями та емоціями то цікаво, звісно, але хочеться якогось розвитку.
Тож торік поставила перед собою мету, зробити екскіз, який пройде на модуль для голосування. Для перемоги ж, бажано хоч більш-менш уміти малювати, конкурс то художній врешті-решт. А так було би видно хоч якийсь розвиток.
Дуже люблю різноманітні логічні задачки, тому торік придумала собі квест-завдання в форматі - треба зрозуміти що об'єднує те, що мені подобається, те що в принципі спроможна намалювати і "прохідні" прикраси.
Тому:
1) почала міркувати над чимось "геометричним" - дуже люблю таке носити, та й намалювати таку прикрасу все ж простіше
2) довго носилася з лінійкою і улюбленими сережками, щоб підібрати оптимальні габарити
3) додала в екскіз кабошончик (аякже), але не у верхню частину, а в підвіску, задля хорошої посадки на тонку вушну мочку
4) поміркувала, як зробити сережки трансформерами, щоб мати 2 в 1 "вечірню" і "денну" прикрасу, та іще й мати змогу для асиметричного варіанту носіння
5) продумала ідею і фактуру прикраси тому, що
а) красиві фактури Орінго вдаються дуже круто
б) звісно, всі люди люблять, коли якісь дрібнички нагадують про щось приємне, чом би й не про сонце, літо і море?
в) це спосіб зробити прикрасу унікальною, адже прості геометричні форми, певна річ використовувалися у прикрасах сотні разів у найрізноманітніших комбінаціях
6) довгими вмовляннями таки переконала відтворити мій екскіз, хоч би у найпростішому графічному редакторі, задля прийнятної візуалки.
Як наслідок сережки Літепло отримали купу схвальних відгуків орінго-леді і не пройшли до модуля голосування. А іще до модуля голосування не пройшли УСІ екскізи, за які я вболівала на етапі подачі робіт. Певна річ, що це було не надто радісно. Особливо засмучувало те, що з логікою, схоже, у мене, схоже, не краще ніж із творчістю, адже не пройшов не лише мій екскіз, а й інші, які вважала хорошими.
Цього року спершу малювала геометричний етно-підвіс із квадратним кабошоном за мотивами гуцульських герданів. Але згадала, що тема герданів у СМ уже була і хоч пошук показав, що романтичні пташечки в тій роботі геть не схожі на мою геометрію, але впевненість у ідеї як вітром здуло.
Тоді згадала як ледь не купила собі брошку НЛО, але не встигла на бажаний сонячний камінець, а потім раділа що не встигла, бо механічна міль, то таки "не моє". В Орінго-каталозі таки дуже бракує цікавих абстрактних брошок. Спроба зробити брошку з поєднання декількох геометричних фігур давала в результаті або щось неоковирне, або сумнівно-авторське, бо трохи нагадувало вінтажні біжу-брошки, які так люблю розглядати в антикварних крамничках. Де гарантія, що випадково не відтворюю раніше побачене?
Відповідь знайшлася "просто під ногами". Про усі вже в курсі)
Проте робити мені красивий екскіз чоловік навідріз відмовився: "раз уже робив, з мене вистачить". Дома дочка почала видавати усі можливі вибрики кризи трьох років, а на роботі літній напружений сезон розпочався уже в травні. Малюнок не вдавався, та й часу бракувало. В результаті з думкою "краще і так не буде" подала найкращий із декількох своїх варіантів із мотивуючою історійкою про першу рослину суші.
Тільки, потім, коли хотіла іще додати трохи деталей про маршанцію побачила що в моєму університетському підручнику з ботаніки написано про найдавніші знахідки антоцеротових мохів. Звісно, ті дані застарілі вже, бо підручникові уже років з 20, але ж усе може змінитися знову, в науці надто мало абсолютних речей. Та й усіякі мотиваційні тренінги мені взагалі-то не надто подобаються. Тим часом рука все малювала хвилясті контури на різних доступних поверхнях і один з варіантів вийшов явно вдалішим за той, який "краще вже й так не буде".
Той новий варіант був намальований на звороті медичного бланка. Для "примірки" я вирізала той же малюнок і приклеїла його на свій піджак скотчем. Кольові вставки домалювала у 3д-пейнті (навіть це зробити виявилося досить непросто) під бурчання чоловіка, якого попросила хоч на 20 хвилин зайняти дочку.
Бланк, на якому намальовано кінцевий варіант екскізу був чистим, але трохи сіроватим ;-)

Чому отой такий продуманий екскіз не пройшов на голосування, а оцей пройшов та іще й (який приємний бонус!) переміг не знаю.
Самій цікаво)
Але найприємнішим результатом стало те, що декілька форумчанок написали, що вболівали саме за мою Дивовижу. Оновлений варіант опису містив багато важливих для мене роздумів, якими хотілося поділитися. Дуже радісно бачити відгук.
Реальність того, що Дивовижа стане срібною іще якось не до кінця усвідомила, хоч уже починаю уявно "приміряти" до неї камінець (от би опальчик барвистий) та уявляти фотозвіт з брошкою поряд із саме тією маршанцією біля вокзалу)))