Как то очень внезапно получилось .

За білим морем у далекім краї
Де зірки сяють і вогні палають
Живе царівна у таємім  місці  
Де мир і  щастя  в квітковім намисті.
 
Найкраща чарівниця з казки  
Керує сходом сонця і заходом,  
Луною, снами, думками й серцями.
Почесних рис людини корогодом.
 
Чи мало б бути так назавжди?
Цього ніхто ніколи вам не скаже.
Але водночас вся  країна згасла  
Царівна  в чарах лиха  заблукала.
 
І з того часу  темним  сном сповита,  
І нежива, ні мертва - проклята  
Чекає тільки  миті  чарівниця
Ворожі чари схлинуть як вода .
 
Вона відкриє очі і восстане.
Засяє у короні маків цвіт
Відродиться добро, і не загасне  
Ні правда, ні любов, ні дивосвіт.