Оце так новина, - подумала я, побачивши повідомлення про цей конкурс. Це ж ідеальний варіант! Вигадати прикрасу для себе, своєрідний особистий талісман. Але для мене тут є проблемка. Я не можу дати визначення якою я є. Які основні мої риси. Що мене конкретно характеризує. Коли чую характеристику себе від сторонніх, часто це мене дивує. Бо це ніби не зовсім про мене. То ж що саме  маю вкласти в прикрасу, що стане особистим талісманом? Що є найголовнішим? Важливі люди, життєві принципи, речі що подобаються ? Не знаю. Точніше не так. Мені здається, що найголовніше – залишатися істинно собою. Робити вчинки, приймати рішення без впливу людей та обставин. А чи таке можливо ?... Я вже намалювала чорновий ескіз кулону, що промовисто та буквально міг би мені нагадувати не зраджувати собі… А думки знову винесли до ідеї прикраси, що вже двічі подавала на конкурс СМ. Я не знаю, чому ці сережки такі мені важливі, це щось із області підсвідомого.
 

З початком повномасштабної війни, я почала ставити багато питань. До себе. Аналізувати свою реакцію на події та шукати шлях як не втратити себе, чи навпаки, - віднайти себе. На цьому шляху мене зацікавив метод регресу. Часто сеанс терапії починається з того, що ти маєш заплющити очі, заспокоїтися, прислухатися до свого дихання, уявити себе в безпечному місці. І ось на цьому етапі я завжди відчуваю себе на хвилях теплого спокійного моря. Хвилі поволі гойдають мене у бірюзових, прозорих водах. Я відчуваю тепло від променів світла, але вони не обпікають. Мені приємно та дуже затишно, я посміхаюсь. Приємні відчуття наповнюють кожну клітинку мого тіла…

Швенза-петля прикрашена текстурою присосок шупальця восминіга. Вставка в підвісній частини – амазоніт (груша-кабошон,12*16мм). Сережки в оксидованому покритті. Це, до речі, самий перший варіант Урсули, який я сідала начисто перемалювати, щоб було охайно. Але фінальний варіант для конкурсів СМ – завжди суттєво трансформувався у процесі. Незмінною лишалась морська тематика.