У світі мистецтва останніми роками стає все тісніше — слідом за представниками прозаїчних професій тепер вже люди творчі поступаються своїм місцем штучному інтелекту. І те, з якою впевненістю він береться за теж саме малювання, змушує одночасно дивуватись і жахатись.

Та про смаки не сперечаються: на одного шанувальника справжнього живопису завжди знайдеться поціновувач штучного і вони аж ніяк один одному не заважатимуть (уявімо ідеальну ситуацію, коли ШІ не використовує чужі роботи для відточування власних навичок). Але ШІ зумів просочитись у галузь, без якої людство вже не уявляє своє дозвілля. Мультиплікаційна анімація доволі довго обходилась силами найманих художників та сьогодні у штаті найвідоміших студій анімації працюють не тільки люди. Алгоритми ШІ використовують для розв'язання різноманітних задач, але те, що для одних є технологічним стрибком, для інших здається жахом. Подивімось як ставляться до ШІ ті, хто присвятив своє життя створенню казки на наших екранах.

Перші спроби подружити художників-аніматорів та штучний інтелект відбулись майже 10 років тому. І за експертною думкою звернулись до професіонала, на якого рівнялись покоління мистців — Хаяо Міядзакі. Але невдалий вибір персонажу для демонстрації можливостей ШІ зіграв злий жарт: погодьтесь, досить дивно намагатись вразити людину, яка робить чуттєві, емоційні мультиплікаційні історії, образом скаженого зомбі.

Тоді, у 2016 році, палкі прибічники ШІ отримали від мистця вирок: «Якщо ви дійсно хочете створювати моторошні речі, ви можете робити це, але я б ніколи не хотів використовувати цю технологію у своїй роботі. Я глибоко вважаю, що це образа самого життя».

Схожу думку висловив і мексиканський режисер Гільєрмо дель Торо. «Я вважаю, що мистецтво – це вираження душі. У найкращому вигляді воно охоплює все, чим ви є. Тому я споживаю і люблю мистецтво, створене людьми. Мене не цікавлять ілюстрації, створені машинами, і екстраполяція інформації. ШІ ніколи не зможе вловити почуття, чи вираз обличчя, розумієте?»

Та було б несправедливим позбавити права голосу ті студії анімації, які від самого початку активно використовували цифрову графіку. Для них ШІ може бути не ворожим іншопланетним створінням, що посягає на диво обдарованості — талант, а просто допоміжним інструментом, ще однією ланкою у розвитку технічного прогресу. Слово студії Pixar, першопроходцю в анімованій цифровій графіці!

Саме за участі цієї студії у 1995 році з’явився перший 3D-анімаційний фільм «Історія іграшок», який мав справжній успіх.  Та комп’ютерні технології хоча і полегшили життя аніматорів, але не зробили їхні можливості безмежними. Приклад — робота студії над мультфільмом «Стихії». За сюжетом події відбуваються у світі, де живуть чотири народи-стихії. Перед аніматорами постала задача створити яскраві та впізнавані образи представників земної, повітряної, вогняної та водної стихій. І найбільші складнощі виникли з головними героями — Плином з водяної родини та вогняною дівчинкою Теплинкою. Адже потрібно було не просто зобразити річку чи вогнище. Картина потребувала складного зображення, яке б точно передавало в динаміці властивості справжніх води та вогню, як-от прозорість чи мінливість. І це впродовж всього фільму.

Зобразити таке на папері чи у відповідному програмному забезпеченні виявилось неможливо. У спрощеному варіанті Теплинка виходила жахливою подобою демона, в той час як складні маніпуляції роздували бюджет до непіднімних цифр. Тоді художник Pixar Джонатан Хоффман намалював кілька вогняних елементів з потрібним напрямком та розміром полум’яних язичків. На долю ШІ випало завдання наповнити ці форми потрібною вогняною текстурою. Так машинний мозок під контролем людини домоміг отримати потрібний результат.

Таким наразі і є ставлення художників студії Pixar до інструментів ШІ. Ресурси штучного інтелекту використовують задля створення нових ефектів, які неможливо або надто складно відтворити вручну. Розсунути художні та технологічні межі, щоб показати небачену раніше історію, створити ще більш інноваційний і візуально захопливий вміст — це залишається головною метою студії.

 Загалом аніматори залишаються вірні своєму художньому стилю і при оцінюванні ШІ. Якщо художник вбачає сенс своєї діяльності у власноруч створеному продукті і йому це чудово вдається, ШІ залишиться для нього в чомусь цікавою, але абсолютно марною забавкою. І напроти, якщо весь процес створення анімації побудований саме на цифрових технологіях, ШІ зможе стати допоміжною «рукою», в той час як справжня магія, як і раніше, відбуватиметься в уяві аніматора.

Наталія Орінго