Вітання, Орінголеді!

Колись 2014 став початком негараздів (ні-ні, я не втрачала домівку, але втрачала близьких людей), тільки оговтуватись почала, тільки почала підступати до фортепіано (колись дуже любила співати наодинці з собою)... Аж тут нова напасть. Хоч і казала колись, що путін так просто не відпустить нікуди Україну, але до останнього не вірила, що так зухвало та розбійницьки спробує захопити нові області...

Перші кілька днів взагалі не могла отямитись: шукала у передмісті, де фактично живу останні роки, працюючого стоматолога, бо через запалення каналів вже майже не могла рота розкривати. Тож почала читати новини десь аж на 3 день. Як і передзвони із ріднею... І досі вважаю, що хоч і була вже без даху (перестелили швидко шифером, далі буде видно), вікна не зачиняються (відірвало замки разом із залізом), та все ж маємо де жити, доста їмо (дякую, мамо, за торічний врожай, могли навіть і іншим допомогти з овочами), тож жалітися немає чого, іншим значно важче. Тільки нервова система підводить: не читається, весь час перечитуєш одну й ту саму сторінку, хоча відвновила спроби ("Що ви несете?" та "Химерниця" прийшлись до душі). Поперебирала всі тканини та пряжу, поразкладала по кольорам. Потім дістала свої хустки від українських брендів. Зазвичай мене це заспокоює (візуал-кінестет)


Та це займає занадто мало часу. Тож вирішила пов'язати: то зв'яжу, то  розпущу. А потім згадала про кольорову терапію і вирішила змайструвати собі сіток для закупівлі різних кольорів. Цікаво, що найтяжче в'язалась жовта сітка.

Мені дуже зручно з ними скуплятись, до того ж вони, сподіваюсь, значно екологічніші за пакети. Не невагомі (з хлопку десь грамів 20 виходить, 2 робила з товстіших ниток, але то для муки/цукру), але це, на мій погляд, мала ціна за більш здорову планету. А ще таким чином можна залишки пряжі пристроїти

Потім спробувала зробити браслет з бісеру (типу на Перемогу), та поки не второпаю, що робити з застібками.

А останнім часом плела мереживо з трояндами. Філейка гарна тим, що постійно рахуєш: 1, 2, 3, 1, 2, 3, 1, 2, 3,...Може, хоч трошки діє в якості заспокійливого. Тепер хочу зважитися на щось більше, добре, що теж маю запаси не на 1 рік.


Тепер ось трошки за вами, дівчата, попідглядала, може, ще зважуся й до інших занять долучитися.

Тримаймося. Працюємо, як є така можливість. Миру та злагоди нам усім та нашій Україні!