Змій, що кусає свій хвіст, - символ незвичайний, дивний і стародавній настільки, що вчені досі не знають точно, де і коли він з'явився. Здається, що він був знайомий людству з початку часів...

Утім, можливо, так і є. Можливо, що символ уробороса - ровесник самої ідеї того, що буття циклічне, що нічого не виникає з порожнечі й не зникає безслідно. І відкривши для себе цю філософську ідею - можливо, першу в історії! - люди наділили таємним змістом коло, обертання і фігуру змія, що кусає хвіст.

У звичних нам культурах змія часто не надто симпатичний персонаж. На це сильно вплинула біблійна легенда про змія-спокусника, після якої нам важко не підозрювати за кожною змією якогось підступу. Однак у більшості народів було зовсім інакше. Найстаріше відоме нам зображення уробороса походить зі Стародавнього Єгипту і знаходиться не де-небудь, а в знаменитій гробниці Тутанхамона! На одному з рельєфів змія в кілька кілець обвивається навколо голови фараона і кусає себе за хвіст. Для єгипетської культури дуже значуще зображення: змія - це і символ всесвіту, і Великий Змій, що обвиває тілом увесь світ і захищає від темряви ззовні, і богиня-кобра Уаджет, покровителька родючих полів Нижнього Єгипту.

Рельєф із гробниці Тутанхамона

Ймовірно, з Єгипту уроборос потрапив до Греції, причому вельми вдало - змії в Греції завжди були в пошані. Вони втілювали родючість і здоров'я, навіть бог-цілитель Асклепій всюди ходив зі зміями. А в святилища Асклепія люди спеціально приходили з розрахунком на зустріч зі змією: вважалося, що навіть безнадійно хворий зцілиться, якщо змія його... оближе. Тож у Греції уроборос, можна сказати, офіційно став символом оновлення та відродження. Позначився ще й той факт, що змії міняють шкіру: скидають стару і немов би перероджуються в новій.

На фото: підвіс «Кадуцей»; змії на кадуцеї не просто так!

Європейська езотерична традиція виросла з ідей пізньої античності - епохи, яка приголомшливим чином змішала всі можливі релігії та філософські концепції в щось строкате, щільне, де все було пов'язано з усім. Але тон задавали, звісно ж, греки та єгиптяни: в результаті, після численних запозичень, переосмислень і метаморфоз у європейській езотериці з'явилися єгипетські Тот та Ісіда, грецькі Піфагор та Асклепій... і спільний уроборос. Герметична традиція наділила уроборос безліччю різнопланових смислів: від вічного світового циклу до процесу алхімічного «великого діяння». 

Гравюра з довідника алхімічних емблем 1625 року

Тут, утім, варто дещо уточнити: основною метою алхіміків-містиків було, умовно кажучи, очищення матерії від бруду, що налип на неї за багато тисяч років існування, і повернення її до початкової чистоти. Такою початковою, чистою і досконалою матерією якраз і був філософський камінь. Його найцікавіша якість - якраз його ідеальність. Те, що він перетворює метали на золото - скоріше, побічний ефект: золото вважали досконалим металом, тож філософський камінь, по суті, «заражав» метали власною ідеальністю. Але так само він міг допомогти і в удосконаленні людини: очистити її від первородного гріха і привести до стану злиття з вищою силою. Тож «велике ділання» спочатку було зовсім не про заробляння легких грошей, а про досягнення абсолюту. І символом цього самого абсолюту незабаром став і уроборос. 

Велике ділання в розпалі: мініатюра з рукопису XV століття

Алхімічний уроборос - це цілісність, гармонія, досконалість. Це символ головної мети кожного алхіміка: досягнення ідеального стану матерії і духу. До речі, у деяких алхімічних працях можна зустріти двоголового уробороса - він означає єдність духовного і тілесного начал. 

Чи варто говорити, що в сучасній езотеричній традиції уроборос почувається цілком комфортно? І не тільки езотеричної: уроборос - дуже важлива метафора для юнгіанського психоаналізу. Карл Густав Юнг загалом надавав великого значення колу й окружності: він вважав їх украй важливими й неймовірно давніми символами, коріння яких сягає часів зародження людської психіки як такої. Уроборос він описував як метафору дуалістичної натури людини: творчої і руйнівної, темної і світлої, розділеної від природи, але такої, що прагне злиття. 

Середньовічний уроборос: маленький і файний 

Уроборос має стільки смислів і значень, що ми можемо сміливо обирати те, яке подобається нам найбільше. Це і вічність, і цикл, і оновлення, і розділеність, і цілісність... навіть сама спроба дати цьому символу визначення впирається сама в себе і кусає себе ж за хвіст. Однак уроборос - це ще й, як мінімум, красиво.

Женя Орінго