Чи любите Ви подорожувати? Я – надзвичайно! Помітила за собою одну цікаву особливість – поїздки та подорожі змінюють мене, штовхають на незвичні вчинки, дають імпульс до дій. Цікаво, чи буває так у інших? Це ж природно, скаже кожен. Усі змінюються. Проте, у випадку з подорожами це помітні для мене зміни. В душі прокидаються дивні почуття та бажання, хочеться привезти з собою якийсь вагомий та приємний спогад, повернутися додому іншою людиною.
Зустріч з старим другом чи знайомство з новою людиною, цікаві події, концерти, театральні вистави, туристичні походи, декілька годин у вагоні поїзда, незвідані місця, маршрути та міста, повна зміна оточення чи випадково почута одна фраза. Ось з чого складаються мої подорожі. Інколи вони несуть ледь помітні зміни, дріб’язкові – нова зачіска чи колір волосся, бажання змінити парфуми чи заставку на телефоні…Інша ж подорож приносить щось вагоме, важливе, настільки нове, що ти не впізнаєш себе, дивуєшся своїм планам та фантазіям.
Моя історія саме про таку глобальну зміну. Почалося все з минулорічної подорожі на Полтавщину, яка сильно мене зачарувала. Саме тоді я потрапила на неповторний етнофестиваль «Гелон-фест» на території історико-культурного заповідника «Більськ». Це був фантастичний вечір класичної музики, симфонічного та камерного оркестрів, фольклорного ансамблю, театралізованих постановок про скіфську історію, вогняного шоу, ярмарки петриківського розпису, надзвичайно цікавих майстер класів народного мистецтва, частування галушками та польовою кашею. Масштабне та колоритне дійство «запалило» мене, запало в душу та зажадало змін. Додому я повернулася з гострим бажанням глибше пірнути в етно-культуру, доторкнутися до історії наших предків. З того часу улюбленим моїм компаньйоном став підвіс «Киммерія» (єдиний мій етно-скарб на той час). У моєму гардеробі поступово почали поселятися оригінальні речі в етно та бохо стилях. Із задоволенням перечитала улюблену в юності книгу «Нащадки скіфів» Володимира Владко (вітання учасникам клубу «Екслібріс» – рекомендую!). Захотілося повернутися до вишивання, раніше любила це хоббі, з часом, чомусь, закинула.
Довго не могла вирішити, якими ще прикрасами доповнити новий, не звичний для мене, образ. Приглядалася до Арапахо, Скіфії, Мезоамерики, могутніх Стихій, ажурної Етрусії. Під кінець, обирала між Тотемними та Бохо. І... замовила Чамбу. Тихий та наполегливий внутрішній голос підказав.Та сама Чамба, яку сам автор бачить в ариканських мотивах, відкрилася для мене зовсім з іншого боку
Варто згадати, що у мене доволі багата колекція прикрас Орінго. Усі вони прекрасні та неповторні. Але Чамба… Це нова історія, це нова я, любов з першого погляду. Це те, що я так наполегливо вибирала та шукала. Це та важлива деталь, яка робить образ завершеним, цілісним. Яка дарує відчуття впевненості в собі, настрою та стилю.
Сережки Чамба – це неповторний дизайн, глибокі етнічні мотиви, барабанне звучання колоритної музики, ансамбль незвичайної фактури та форми, магічний символізм, глибина культурного фону та містична таємниця за древньою маскою. Дуже дивне відчуття, коли здійснюється мрія, але ти не знав, що про неї мріяв. Підсвідомі бажання знаходять вихід у незвичній формі. Тепер, я сміливіше експериментую з образами, знову і знову пізнаю етно-культурні особливості нашого краю, гордо беру в напарники Чамбу, виношую в планах червоно-чорну вишиванку та готую лижі на наступний етно фестиваль. Я стала трішки інша.
Сподіваюся, моя історія викличе приємні почуття, подарує посмішку, а когось, можливо, надихне на маленькі та великі зміни. Дякую за увагу!
Як колоритний фестиваль підштовхнув до мрії