Квіти в ювелірному мистецтві за чисельністю не поступаються своїм прототипам з природних парків, садів, клумб та галявин. Така концентрація краси та ніжності в доволі маленькому розмірі не могла залишитись поза увагою майстрів.
Але те, як часто згадується в коштовностях та чи інша квітка, може свідчити про дещо більше, ніж просто зацікавленість. Так, в різні періоди часу певні квіти опинялись у центрі справжніх трендів. Не завжди їхня популярність напряму залежала від краси чи екзотичності. Іноді героями ювелірних творінь ставали непримітні крихітки, вкриваючи своїми пелюстками все, до чого торкалась мода.
Якщо окинути оком проміжок з 15 до 19 століття, то можна помітити, що часом більш пишні та величні квіти, такі як троянди, наприклад, поступаються місцем тендітним незабудкам. Чим так приваблювали «незабудь-мене» або як їх ще називають «люби-мене-не-покинь»? Відповідь криється у самій назві.
Сережки з 15-каратного золота та бірюзи, приблизно 1870 рік
Ніжно-блакитні квіточки були незмінним символом вірності та любові, а ювелірні вироби з ними ставали дуже особистим та інтимним вираженням почуттів. Популярності символу сприяє і те, що квітка досить повсюдно росте в Європі, Америці та Азії. З 15-16 століть до нас дійшли переважно каблучки з одною квіткою або з букетом незабудок, як знак любові. Посилювали це посилання чуттєві надписи, вигравіювані на внутрішньому боці шинки.
Протягом 17-го та 18-го століть трактування образу незабудки не змінилося, однак завдяки поширенню стилів рококо та бароко область застосування незабудок в ювелірних прикрасах значно розширилась.
Брошка доби Вікторіанства, Лондон, приблизно 1860 рік
Але мові символізму служила не тільки сама квітка незабудки, а й матеріали, з яких вона була виготовлена. І квіточкам «павині очка» пощастило мати своїм провідником бірюзу. Ще за часів Шекспіра цей мінерал був відомий своєю здатністю захищати володаря від бід. А непорушним поєднання квітки незабудки, бірюзи та золота зробила королева Вікторія, яка мала велику пристрасть до бірюзи та любила надавати прикрасам сентиментальні риси.
У 19 столітті незабудка знайшла своє місце як центральний мотив ювелірних виробів, принаймні в Англії й деяких країнах Європи. Незабудки розквітали на траурних прикрасах…
…а також рясніли у романтичних і фантазійних дизайнах.
Сережки з 14-каратного золота з емаллю, приблизно 1870-і роки
Неймовірно популярні блакитні квіточки навіть потіснили серце у каблучках Fede, зручно вмостившись у золотих долонях.
Каблучка із 15-каратного золота, бірюзи та рубіну, приблизно 1820 рік
В Едвардіанський період символ незабудки любили розміщати на медальйонах.
Сьогодні незабудка звучить так само як і сто років тому, хоча й не може похвалитись панівним положенням у всіх ювелірних стилях. Її сфера впливу — романтичні прикраси з рослинними мотивами незалежно від того, чи несуть вони в собі освічення у любові і вірності, чи просто розквітли на догоду моді.
Наталія Орінго
