Коли прилітають срібні птахи з Незламного міста, несучи на крилах теплі почуття від коханої людини, то здається, і сірий зимовий день осяє сонячне проміння




А наступного дня, коли зима зустрічається з весною, і справді визирнуло ласкаве сонечко, небо стало пронизливо блакитним і чистим, й очі самі почали вишукувати ознаки скорої весни...
Бруньки вже з'явилися майже на всіх деревах, вони ще щільні, але кілька тижнів і з них з'явиться перше листя. Мох випускає свої пагони, маршанція захоплює все більше вільних територій. Навіть дихається зовсім по-іншому, відчуваючи прийдешні зміни навкруги...
Тож Сойки стали своєрідними провісниками весни, що вже в дорозі, повернуться додому перелітні птахи, знаменуючи її прихід своїми гомінкими піснями, оживе ліс, розіллються річки.
В нас вдома сойки не відлітають, а зимують в місцевих парках та лісах. Їхнє клекотіння, свист, а інколи навіть скрип, не можливо сплутати з-поміж інших, а привабливе ошатне вбрання милує око. Здається вони тримаються осторонь інших сородичів, та й від людей не охоче приймають ласощі, радше шукаючи припасені з осені жолуді, або ж ягоди калини чи горобини. Позувати для фото, як голуби теж не стануть, бо дуже обережні, але вступитися за себе в разі птичої сварки з воронами можуть, ще й передражнити їх.


Я дуже радію, що в мене оселилися ці чудові пташки з веселою вдачею, які вражають своєю деталізацією та реалістичністю. Здається ще хвильку й вони пурхнуть з гілки, хоча радше зістрибнуть.





























Дякую автору Анастасії за її Мрію, надихаючій "музі" Піксу, всім причетним чарівникам Орінго за втілення в сріблі, а любому чоловікові за те, що вкотре допомагає ламати мої стереотипи


Сережки ідеально збалансовані, на вушках не відчуваються, але силіконових заглушок потребують обов'язково.

Чекаю весну, щоб випустити пташок на прогулянку, бо шапки не їх подружки точно.

Срібні провісники весни