Цікава штука асоціації, інколи логічно виведені, а інколи ніби виринають з глибин підсвідомості. Пригадувала які цікаві книжки читала нещодавно, а в голові раз за разом з'являлася одна й та сама назва, забутої казкової трилогії з дитинства "Лабіринт для троглодитів" Ольги Ларіонової. До образу головної героїні Варвари одразу приєдналася каблучка Духи Луны и Океана, але відповісти на питання чому саме вона у мене вийшло лише перечитавши книгу заново.
    Книга скоріш не трилогія, а триптих, так само як і прикраса, складена з трьох окремих каблучок, всі частини гарні самі по собі, а разом створюють цілісну картину. До космічної теми твору пасує "лунна" складова каблучки, а до зовнішності дівчини, котра легкий пушок над губами занадто самокритично називала вусами, пасують карпи коі, у котрих теж наявні маленькі милі вусики З книги можна обрати навіть камінь для прикраси - обов'язково лабрадор, адже він пасуватиме до улюблених запонок героїні.
    Але це все лежить на поверхні, якщо ж зануритися глибше, то асоціація полягає саме у духах. Варвару прозвали морською відьмою, і зовсім не тому, що проплисти 5-10 кілометрів чи пірнути метрів так на 70 для неї це легка розминка, а за її надприродню інтуіцію та надзвичайний взаємозв'язок з усіма морськими істотами. Дівчина науковець вперто іде всупереч всім, відстоючи свою унікальну точку зору, використовуючи гострий розум у поєднанні з можливістю відчувати найменші зміни у оточуючому її світі. Місяць та океан тісно пов'язані між собою, формуючи припливи та відпливи, впливають на життя та настрій людей, а головна героїня ніби має у собі приймач цих невидимих коливань. Тому саме ця прикраса могла б стати для відьмочки чудовим талісманом. 
    Так само як і в історії каблучки, не обходиться у Варвари і без кохання. Хоч пошуки виявляються не простими і довгими, зате приходять почуття дійсно справжні. Знаходиться той, з ким можна сидіти біля вікна ілюмінатора і милуватися чужими лунами, або досліджувати глибини морів та океанів нових планет.

    "Полноводный Млечный - а точнее бы сказать медовый - Путь, полнолунно мерцая, тек над самым горизонтом, отражаясь в воде. <...> Янтарная полоса, перечеркивающая небо над самой водой. странным образом соединяет в себе и прозрачность и насыщенность, и эта прилегшая на бок галактика так близка, что из нее беззвучно капают в море бесчисленные звезды; капают, но не тонут, а золотой сазаньей чешуей искрятся на поверхности воды, чтобы погаснуть к рассвету."