У моєї мами живуть дві дуже вередливі панночки: Фрося та Соня. Обох забрали з вулиці в 2020 році.
Фрося старша від Соні десь на 10 місяців. Перед тим, як потрапити до моєї мами, вона змінила декілька господарів. Останній викинув її вагітною і поїхав жити в інше місто. Вона є метисом. Думаю, що Фросю свого часу відбракували у якомусь розпліднику, тому вона і опинилась на вулиці. За характером вона більш спокійна, але в тихому омуті ще ті чорти водяться.



Соня молодша. Її підкинули в мамин двір у віці десь 6 тижнів. Дитина була настільки крихітна, що повністю поміщалась на моїй долоні. Соню схопили сусідські діти і мучали декілька днів. Коли мамине серце не витримало і вона забрала її додому, то виявилося, що кошеня дуже хворе. У неї автоімунне захворювання і вона потребує постійного лікування гормональними препаратами, тому на вулиці дівчинка просто-напросто не вижила б. Соня - це справжня дзига, тому сфотографувати її не так вже і просто (постійно намагалась спробувати прикрасу на смак).



Застала їх обох на маминому балконі, коли вони вигрівали там свої пузики.

 

Знайомтись!
Це Річард!
Він же "Плюшевий животик", "Котюся", "Лапунічка" та подекуди, коли його уявлення про те, як надо та гарно, ну зовсім йдуть у розріз з думкою оточуючих, він - "Кудлата дупка".
Але до безлічі імен йому не звикати.
Познайомилися ми в перший рік війни. Господарі залишили його на вулиці та поїхали. Літом він був улюбленцем усього двору, його підгодовували та кожен вважав його своїм котом та називав на свій розсуд. Та коли настали холода ніхто не вирішив прихистити кота в теплі.  То ж ми запросили його до себе. Ну як запросили)) Викрали з того самого двору, бо там же купа "господарів", яких він розважав.
Тепер він наш компаньойн.
Він контролює усі процеси в домі, слідкує ща тим,щоб усе йшло за його котячим планом та обмурликує наші дні))
 

Це мій найулюбленіший кіт. Його звати Морфей, і він насправді повністю виправдовує своє ім’я. Як і у кожного власника тваринок, моя галерея переповнена світлинами з моїм улюбленцем, тому вибрати тільки кілька фото завжди дуже важко. Він не особливо любить фотографуватися, але щоразу на знімках виглядає просто чудово. А ось я – з точністю до навпаки.
 
Морфей з’явився в моєму житті вже дорослим. Якось він почав чекати мене під дверима, проводжав і зустрічав з роботи. Був таким терплячим і уважним, що моє серце немов розтануло, і двері для нього відчинилися. Трохи пізніше я дізналася, що він живе в нашому ж домі, в іншому під’їзді, в добрій сім’ї, в чудових умовах. Деякий час він мав два будинки, а потім зібрав свої речі і остаточно оселився зі мною ))))). Я познайомилася з його господинею, і вона не могла знайти пояснення такій поведінці, адже вдома його також дуже любили і піклувались про нього. Та ми з хазяйкою Морфея неймовірно здружилися, у нас було стільки спільного і водночас різного, ми мали безліч цікавих розмов та подорожей. Це було по-справжньому дивовижно, адже з віком дуже складно знайти рідну душу. Ось так кіт знайшов собі нову оселю, а я – чудову подругу.
 
У квітні Морфею виповниться 16 років. Він неймовірний. Це не просто кіт, це справжній член нашої родини. Він ніколи не нав’язується, але завжди поруч, готовий поділитися своїм теплом і спокоєм.

А це модель відпочиває після зйомки ))))

Мою улюблену пухнасту красуню звуть Коша Вона дуже розумна, ніжна, ввічлива і завжди десь поряд. Ми взяли її із притулку для тварин десь в ковідні роки, і я не розумію як так сталося що такий скарб був без сімʼї! Ми без неї вже просто не уявляємо своє життя. 

Спочатку вона була переважно біла, тепер переважно сіра. Не знала, що кішка може змінити забарвлення, але ось- так сталося

Фотографуватися з прикрасами вона взагалі не хотіла (мабуть вважала що і без прикрас чудово виглядає), тож  я вирішила використати "важку артилерію". Коша обожнює сидіти на руках у мого чоловіка, тоді із нею можна робити буквально все

 

Красуня