Вітаю! 
Дуже радісно відчувати, що попри всі жахи сьогодення, попри всі складнощі, Срібна Мрія живе, і свято творчості та краси зцілює серця та продовжує дарувати втіху та надію! 

Саме з такими почуттями малювала свій ескіз, намагаючить знайти у творчості зцілення та створити свій власний амулет чи оберіг. Тобто, вирішила просто визволити підсвідомість і малювати те, що відчуваю.
Тому наразі в мене є два описи свого ескізу:

Перший – для тих, хто більш схильний довіряти своїй підсвідомості та інтуіції замість того, щоб піддавати все складному аналізу. Тому він виглядає приблизно так:

Підвіс «Алегорія» (або «Unde venis?»)
Якась дивна штукенція з підсвідомості. Крапка 

А другий  – саме для тих, хто звик все аналізувати, і взагалі не шукає легкого шляху. І ось тут вже раджу пристебнути ремені! 

Підвіс «Алегорія» (або «Unde venis?»)
Насправді, це був досить цікавий експеримент. Бо щодня я малювала новий ескіз… Звісно, усі версії тут не викладатиму, щоб не порушувати правила конкурсу, покажу лише найцікавіші з них, у вигляді колажу. Версії у колажі розташовані саме в порядку їх створення - зліва направо й зверху вниз.

Жартома дала колажу назву "Психотипи"))

Отже, в усіх малюнках ми бачимо багато спільного, але ж як змінюється їхня форма, а разом із формою – настрій, сутність та характер! Тобто можна наочно побачити, які зміни можуть відбуватися з нашим емоційним станом щодня... 
Коли вже мала кілька ескізів, вирішила провести невеличке опитування серед рідних та друзів, стосовно того, що вони бачать. Тобто, попросила їх назвати першу асоціацію або загальне враження від малюнка. Накшталт тесту Роршаха 
І ось такі були відповіді: амфора, ваза, келих, ґрааль, квітка, сонях, хижа рослина, туземний амулет, артефакт, наскельний малюнок, прибулець, міфічна істота…
І враховуючи об’єкти мого нахнення (доречі, про які я нікому з опитуваних не розповідала), – насправді майже усі відповіді влучили в ціль! 
Це була спроба подумки об’єднати різні епохи та культури, мрії та спогади, а ще збагнути – хто ми є насправді? І звідки? Та водночас витягти з підсвідомості образи та символи, що ассоціюються з захистом та силою… Адже мала на меті створення саме талісману)
Залишу тут цей колаж як ілюстрацію, але зрозуміло, що надихалася не саме цими зображеннями, а малюнками з власної пам’яті та уяви.
 

Та то було лише перше враження… Кожні кілька секунд розглядання викликали нові враження та ідеї. Були помічені нові деталі і висунуті нові тлумачення 

Оце «око» із трикутною зіницею ніби нагадує масонське «всевидяче око», але навиворіт!  Бо «всевидяче око» символізує Божественне провидіння, що начебто спостерігає за людством. Але тут божественне - в нас усередині. І ми наче дивимось на світ крізь його призму. І кожен сам стежить за своїми вчинками. І саме звідти, наче з насіння, проростає «квітка світла», що освітлює наші думки та наповнює нашу амфору, - себто, вмістилище нашої душі, - світлом і життедайною силою. А оце "шипасте листя чи гілля" в квітки, чи не нагадує воно очі із віями? На деяких ескізах три пари замріяних очей - це наче вже маленька родина  Очі заплющені й дивляться всередину. Чи то бринять на них краплі роси – чи може дрібні сльозинки? На деяких ескізах - заплющене одне єдине око, що ніби підморгує, мовляв, все буде добре!

І лише одне око – те що із трикутною зіницею, не заплющується ніколи. Тому що «пильне одне лише серце»  

А що то за дивні спіралі зверху? Чи то примхливо вигнуті ручки нашої амфори, а може це - півкулі мозоку?  Чи то міжгалактичні антени, кожна з яких сама нагадує галактику?  А може, це - просто дівочі коси, туго заплетені і чепурненько вкладені над чолом?  Тобто, в цілому усі бачать майже одне й те саме, але потім кожний починає бачити щось своє, ніби розмовляючи із своїм власним підсвідомим… Пильніше вдивляється в деталі, ніби шукаючи відповідь, або ж намагаючись знайти підтвердження своїм здогадкам, і щоразу знаходячі нові алегоричні образи й сенси 

Друга (робоча) назва ескізу - "Unde venis?", що є антиподом відомої фрази "Quo vadis?" (укр. "Куди йдеш?"), яка вживається як питання про кінцеву ціль будь-чого. Але ж наша кінцева ціль наразі дуже добре відома! А ось "Unde venis?" стосується саме наших істоків. Хто ми є? Звісно - люди. Незалежно від країни та нації, незалежно від мови, якою розмовляємо з дитинства, незалежно від освіти та соціального статусу. Але чому ж тоді існують такі різні цілі? Чому одні представники виду Homo Sapiens прагнуть створювати прекрасні та корисні речі, а інші - лише знищувати все навколо? Як сталося, що паростки одного зернятка породили талановитих митців та кривавих диктаторів, видатних вчених та злісних невігласів, яскравих особистостей та сірі маси, борців за свободу та покірне стадо?... Напевно, дехто просто забув, хто ми є. Забув, що в кожного з нас, усередині, є власна "квітка світла", яку треба постійно вирощувати, плекати, аби вона з часом не переродилася у нікчемний бур'ян. 

І ось, нарешті, фінальна версія ескізу : (для завантаження в модуль)

І ще трохи образів, якими надихалася : 

_________________________________________________________________________________________________________

А зараз трохи технічної інформації.
Підвіс «мереживний», тобто каркас – із срібного дроту, приблизно 4 см заввишки. Вставки: верхня – кабошон 5-7 мм (каст – приблизно як у сережках "Світило" або навіть такий самий), нижня - трильйон 5х5 мм. «Листя-повіки» - з суцільного срібла. Усі зовнішні загострені елементи можут бути згладжені, приблизно як у сережках "Шипастики", або як гілочки у слайді "Трояндочка". Форми та пропорції підвісу можуть трохи відрізнятися від ескізу – з міркувань технології виробництва та практичності прикраси)
 _________________________________________________________________________________________________________

Щиро дякую усім, хто дочитав до кінця!  І усім, хто разом зі мною подумки взяв участь в експерименті!  
І звісно, усім, хто просто спробував відчути «вайб» мого ескізу, не читаючи того занудного другого опису!