У самому серці Львівщини, на правому березі річки Західний Буг, розташувалося село Яструбичі — справжня перлина, яка чекає на своє відкриття туристами та мандрівниками… Вирушаємо до нього разом з Наталкою!

Село, що налічує 506 років історії та майже 2 тисячі мешканців, точно може вважатися одним з символів стійкості українського духу, збережених традицій та незламної волі до свободи. Яструбичі — це не просто географічна точка на карті. В якомусь сенсі, це живий музей під відкритим небом, де кожна стежка та кожне дерево розповідають свою унікальну історію.

Так сталося, що з Яструбичами я знайома давно та не випадково — тут живе родина мого названого батька. Тому в березні 2022 року у мене навіть питань особливо не було — куди “ненадовго” виїхати з Харкова. Ненадовго, еге ж. Зараз наша сім’я — вже четвертий рік частина чудової громади села Яструбичі. Із задоволенням ділюся враженнями, та запрошую відвідати наш край :)

 

Назва села Яструбичі походить від слова "яструб" — хижого птаха, що здавна символізував силу, швидкість та нескореність. Ця символіка виявилася пророчою для долі села та його мешканців, які протягом століть демонстрували неабияку витривалість у боротьбі за свою землю та ідентичність.

Перші письмові згадки про Яструбичі сягають XVI століття, коли село вже було добре відомим поселенням у цьому регіоні. Розташування на березі Західного Бугу надавало селу стратегічного значення — річка служила важливим торговим шляхом, що з'єднував різні регіони тогочасної України.

Протягом своєї довгої історії село переживало різні епохи: польське панування, австрійський період, радянські часи. Кожна з цих епох залишила свій відбиток у архітектурі, традиціях та пам'яті місцевих жителів. Особливо цікавим є період австрійського правління, коли в селі активно розвивалося ремесництво та торгівля, що сприяло економічному зростанню та культурному розвитку громади.

Село Яструбичі з висоти пташиного польоту

 

Найбільш героїчною та водночас трагічною сторінкою в історії Яструбичів стала визвольна боротьба ХХ століття. Село стало одним із центрів українського національно-визвольного руху, особливо під час діяльності Української повстанської армії (УПА).

Поховання бійців УВО (Українська військова организація) у селі Яструбичі

 

В селі діяли 4 сотні УПА: “Тигри”, “Кочовики”, “Сокальська” та сотня окремого призначення “Сіроманці”. Яструбичі та навколишні території були важливим осередком діяльності ОУН-УПА на Радехівщині. Густі ліси навколо села створювали ідеальні умови для партизанської боротьби. Тут можна було будувати криївки, організовувати схованки для зброї та провіанту, проводити навчання молодих повстанців.

15 січня 1949 року військами НКВС була викрита одна з повстанських криївок сотні “Тигри”, що була розташована у присілку Яструбичів під назвою Збиця. Під час цього бою загинули шестеро мешканців села Яструбичі: Степан Громада, Ярослав Фарина, Григорій Іванів, Григорій Сивенький та Іван Сак. Командиром цього загону був організаційно-мобілізаційний референт Сокальщини, організатор сотень УПА «ім. Галайди» і «Тигри», працівник Служби Безпеки ОУН Сокальської округи, співробітник штабу Воєнної Округи УПА «Буг» Василь Баран на псевдо “Гефайст”. 

Хрест на місці криївки, де загинула група Василя “Гефайста” Барана

 

Місцеві жителі з великою пошаною зберігають пам'ять про героїв визвольної боротьби. Численні спогади старожилів, документи та артефакти тієї епохи створюють унікальну атмосферу, що дозволяє відчути дух тих непростих, але героїчних часів.

Етнографічний музей у Народному домі села Яструбичі має експозицію,що включає автентичні предмети побуту, зброю, документи тієї епохи. Особливо вражаючими є особисті речі повстанців — листи додому, фотографії, самодіяльні іграшки, які розповідають про людську сторону великої історії.

Особисті речі та фотографіі повстанців

 

Важливо відзначити, що боротьба за незалежність у Яструбичах не обмежувалася лише військовими діями. Це була боротьба за збереження української мови, культури, традицій. Місцева школа, церква та та місцевий осередок товариства “Просвіта” стали справжніми цитаделями української ідентичності в умовах постійного тиску з боку окупаційних режимів.

Яструбичі вражають своєю природною різноманітністю. Село розташоване в мальовничій місцевості, де лісові масиви перемежовуються з луками, а річка Західний Буг створює неповторні пейзажі, що змінюються залежно від пори року.

Однією з найбільших природних цікавинок регіону є справжня пустеля, розташована неподалік від села. Це унікальне природне явище для України – піщані дюни, що простягаються на кілька кілометрів і створюють вражаючі ландшафти, які більше нагадують африканські савани, ніж традиційну українську природу.
Ця пустеля утворилася внаслідок особливих геологічних процесів та кліматичних умов. Піщані відклади, що накопичувалися тут протягом тисячоліть, під впливом вітрів сформували справжні дюни з характерною рослинністю та унікальною екосистемою. Для ботаніків та екологів це місце представляє особливий інтерес, оскільки тут можна спостерігати рідкісні види рослин, які пристосувалися до життя в умовах піщаних ґрунтів.

Околиці села Яструбичі приховують унікальні археологічні пам'ятки, які розповідають про багатовікову історію цих земель задовго до появи перших письмових згадок.
Урочище Біла Гора стало справжнім відкриттям для археологів. Тут було виявлено унікальне багатошарове поселення, яке демонструє безперервність людського життя на цій території від доби мезоліту до раннього залізного віку. Це означає, що люди оселялися тут протягом тисячоліть, залишаючи свої сліди в різних культурних шарах.

Найвизначнішою знахідкою стала бронзова фібула — застібка для одягу ромбоподібної форми з двома пластинами. Цей артефакт, датований VIII-IX століттями, має особливе значення, оскільки його походження пов'язують з південними тюркськими та хозарськими землями. Присутність такого виробу в Яструбичах свідчить про існування торгових шляхів, якими мандрували купці, привозячи сюди товари з далеких країн.

Урочище Чернява, розташоване поблизу Мурана, також відкрило свої таємниці завдяки археологічним дослідженням 1975-1976 років. Тут було знайдено поселення висоцької культури — важливої археологічної культури раннього залізного віку, що існувала на українських землях у VII-III століттях до нашої ери.

Ці археологічні відкриття перетворюють Яструбичі на справжній музей просто неба, де кожен шар землі може розповісти свою історію про життя наших далеких предків.

 

Ліси та річки навколо Яструбичів також заслуговують на особливу увагу. Тут можна зустріти багато видів диких тварин: оленів, кабанів, лисиць, зайців. Для любителів грибних місць чи рибної ловлі ці ліси – справжній рай.

Західний Буг

 

Особливе місце в історії та культурі Яструбичів займають два храми, присвячені святому Архистратигу Михаїлу. Ця постать в українській духовній традиції має особливе значення, бо Михаїл вважається захисником України, покровителем воїнів та борців за справедливість. Недарма день святого Михайла тут  — це не тільки велике храмове свято, а і день села для громади Яструбичів.

Храм святого Архистратига Михаїла, фото приблизно 1900-1915 роки. Покритий гонтом дах та дерев’яна дзвіниця до наших днів не збереглися.

 

Стара церква святого Архистратига Михаїла, побудована у 1757 році, є справжньою пам'яткою архітектури. Дерев'яна святиня знаходиться в самому серці села, на ділянці, загороженій мурованим парканом з кованою решіткою. Будівля тризрубна, на бетонному фундаменті. Ця церква була збудована в традиціях української дерев'яної архітектури і є яскравим прикладом народного зодчества.

Сучасний вигляд

 

Архітектурні особливості старої церкви відображають глибокі духовні традиції українського народу. Тризрубна конструкція символізує Святу Трійцю, а кожен елемент декору має своє сакральне значення. Різьблення по дереву, іконостас, старовинні ікони — все це створює особливу атмосферу молитви та споглядання.

Друга церква, також присвячена святому Архистратигу Михаїлу, є  сучасною спорудою, але не менш значущою для духовного життя громади. Необхідність побудови другого храму виникла із-за того, що стара церква стала замалою для нинішньої громади села.

 

Освячення нового храму

 

 

Храм, освячений 9 жовтня 2022 року, нині служить основним місцем богослужінь і релігійних урочистостей у селі. Таким чином, обидва храми нині є діючими, вони мають глибоке символічне значення для мешканців села.

 

Окремої уваги заслуговує унікальний проект "Гніздо Яструба".  В першу чергу, це туристично-краєзнавча локація, де в ігровій формі розповідають про боротьбу партизанського руху УПА.

Цей проект є інноваційним підходом до збереження історичної пам'яті. Замість традиційних музейних експозицій відвідувачі – в першу чергу діти – мають можливість зануритися в атмосферу тих часів, відчути на собі умови життя повстанців, зрозуміти мотиви їхньої боротьби.

Інтерактивний характер експозиції дозволяє відвідувачам не просто спостерігати, а активно участвувати в історичному процесі. Театралізовані екскурсії, ігрові програми, майстер-класи з виживання в лісових умовах — все це робить відвідини "Гнізда Яструба" незабутньою пригодою як для дорослих, так і для дітей.

Також у  "Гнізді Яструба" проводяться театралізовані етнографічні свята, інтелектуальні сніданки, розважальні програми для дітей та дорослих.

Особливої чарівності село набуває під час різдвяних свят. Традиції, що передаються з покоління в покоління, створюють неповторну атмосферу справжнього українського Різдва.
Підготовка до свят в Яструбичах починається заздалегідь. Господині готують традиційні страви: кутю, узвар, рибні страви, вареники з капустою, грибну юшку. Чоловіки займаються приготуванням дідуха – символічного снопа пшениці, який встановлюють у хаті як символ достатку та родючості.
Різдвяна служба в храмі святого Архистратига Михаїла – це справжнє свято духу. Стародавні колядки лунають під склепіннями церкви, а запах воску та ладану створює особливу атмосферу святості. 

Колядування в Яструбичах — не просто традиція, а справжнє мистецтво. Групи колядників обходять всі доми села, виконуючи старовинні колядки та щедрівки. Кожна група має свій особливий репертуар, а деякі пісні є унікальними для цього регіону. Відносно нова, але улюблена традиція мешканців Яструбич – це “Хода Звіздарів”, що третій рік проводиться 28 грудня. Маршрут ходи завершується спільним виконанням колядок у храмі. Особливо вражаючими є різдвяні вистави, які організовуються місцевою молоддю. Вертеп тут —  справжнє культурне явище, що об'єднує всю громаду.

Яструбичі зберегли багато традиційних народних промислів. Особливо розвинуте тут ткацтво та вишивка. Місцеві майстрині створюють справжні витвори мистецтва — рушники, сорочки, скатертини з унікальними орнаментами, що мають глибоке символічне значення.

Сьогодні Яструбичі переживають період відродження. Молоде покоління, здобуеши освіту в містах, повертається в рідне село, привносячи нові ідеї та енергію.  Розвиток туризму, створення нових культурних проектів, відновлення традицій – все це надає селу нового імпульсу для розвитку. За 33 роки після відновлення Незалежності України в селі створені та функціонують: єдиний в Україні цех з пошиття матрацної жакардової тканини з повним циклом  виробництва, підприємство по виробництву дерев`яних меблів та підприємство по вирощуванню і відгодівлі свиней.

 

 

Яструбичі — це місце, яке варто відвідати кожному, хто прагне глибше пізнати Україну, та познайомитися з традиціями Побужжя. Тут, серед мальовничих пейзажів та стародавніх традицій, можна відчути дух нашого народу, зрозуміти джерела його сили та незламності.

Особливо варто приїхати сюди на Різдво, коли село перетворюється на справжню різдвяну казку. Але кожна пора року має свої чари: весняне цвітіння садів, літні купання в Західному Бузі, осінні фарби лісів, зимова тиша засніжених полів.

Яструбичі чекають на своїх гостей цілий рік. Тут завжди готові розповісти цікаву історію, пригостити смачною стравою, показати місцеві пам'ятки. Це село, де кожен відвідувач стає частиною великої родини, де панує атмосфера щирої української гостинності.

Наталія Крюковська для Орінго