Бувають прикраси з якими любов починається не з першого погляду.
Так вийшло у мене із гарнітуром Діана.

Дуже хотілося щось із загадковими танзанітами. Привабили вони мене не відтінком на фото, а своєю назвою та участю в захопливих програмах Світ навиворіт про Танзанію. Логічно, еге ж?)

Замовила гарнітур минулого літа. Носила один раз і навіть фото в темі "а я сьогодні" не виставляла через якесь відчуття внутрішнього дискомфорту. Якось так здалося що немає в образі гармонії:  я окремо, мої джинсова спідниця і майка окремо, а Діана взагалі зовсім не те, чого хочеться. Кожен раз, коли заглядала у свою "фіолетову" шкатулочку Діана здавалася там випадковою гостею. 

А сьогодні зранку збиралася витягнути свої давно не ношені чорні перлини, а взяла Діану.
А перед тим вибрала зелененькы духи Vivara (версія 1965, мій відливантик з 90-х) Emilio Pucci. А ще перед тим вперше за досить довгий час зробила манікюр, хоч і поспіхом, не дуже акуратно і без дизайну... А лише на роботі зрозуміла, чому мені сьогодні дуже подобається моя Діана.

Просто за вікном майже весна, просто на Стрітеня (а це ж той самий День Бабака за старим стилем) Весна перемогла Зиму, просто всьому свій час.

І трохи фото.
Трішки весняної ніжності в робочих інтер'єрах)
Може комусь буде цікаво.