Ця осінь – кленова й каштанова
І міріадово зоряна,
І срібно – дощево – туманова,
І вітром розбурхано – зорана,
І віршами, віршами, віршами,
Як листям багряним засипана,
Такими словами розкішними,
Як золотом вишита, вишита…
Ця осінь чуттєво нестримана,
Така суперечливо лагідна.
Такими піснями оспівана!
Такими цілунками зваблена!
Ця осінь горить листопадами,
І згадками тішить звичайними.
А смуток гірчить нерозгадано…
Якими здивуєш нас тайнами?

(Віра Олеш)






ЖОВТЕНЬ
Співає вітер-бандурист,
Луна мелодія осіння,
З дерев спадає жовтий лист,
Вкрива дерев коріння.

Пливуть лебідками хмарки,
Небес палітра синя,
Акордом хлюпають ставки,
Літає павутиння.













Зриває жовтень вересневі маски,
Та холод за вікном, а не в душі!
Бо створювати миті, наче з казки,
Допомагає кава, і вірші…

Вікторія Чорній

















******
Борщ, мов осінь в тарілці:
Капуста шумить гілками,
Стрибають морквини-білки
З припасами - жолудями.
Рясніють перцем осики,
В соку буряковому клени,
Звабливі томатні калини,
Укропно-зелені ялинки.

У ковдрі строкатій петрушки
Знайдуться гриби - квасолі...
Таке особливе диво -
Спробувать осінь ложкой.






Хочу подякувати Олі за ідею цієї неймовірно затишної осінньої каблучки та всім причетним до її створення Люблю осінь в усіх її барвистих проявах, з різними настроями, змінами та примхами, вона щедро обдарувала мене рідними та близькими людьми, її дихання співзвучно моєму, її краса надихає, бо і я сама дитина цієї пори