Не так давно моя рука потягнулась до книжкової полиці, щоб узяти й розгорнути роман Павла Загребельного «Диво». Цю книгу мені якось подарували, та чомусь до неї не доходила читацька черга: хотілось чогось заплутаного, таємничого. Таких собі інтриг, тайн і розслідувань...
А Загребельний, як відомо, майстер історичного роману, тож і «Диво» не виняток. Нарешті книга й я дочекалися свого зіркового часу!
Що ж то за диво, яким названий твір? Роман присвячений Софіївському собору в Києві, що був зведений за часів Київської Русі доби Ярослава Мудрого.
«Диво» захоплює життєвими історіями своїх героїв: зодчого Сивоока та князя Ярослава Мудрого, долі яких поєднала Софія Київська. Для зодчого будівництво храму — головна справа життя, врешті- решт, він і похований був під плитами собору. Для Ярослава собор став символом величі й влади, адже саме в Софіїї Київській він вінчається на кесаря землі Руської.
Загалом, в романі тісно переплелися кохання, драма, жадоба влади, потяг до краси — запорука цікавої мандрівки в тисячолітнє минуле.
Підтримати мій книжковий вибір «погодилися» срібні прикраси із колекції «Скіфія» й «Тотемное». Чому саме «Скіфія»? Мабуть, тому, що скіфи є частиною нашої історії. Славетна, сильна, буйна, а ще в якомусь розумінні навіть мистецька Скіфія..., шедевральна Софія, енергетично сильні для мене прикраси «Скіфія»... Чому «Тотемное»? Бо це оберіг... як і храм... Можна вірити в Бога, можна не вірити, але те, що собор — місце сили, заперечити важко)
Зв'язок тисячоліть