Багато релігій і вірувань говорять нам про те, що тримати в чистоті слід не тільки тіло, а й дух. Причому нерідко чистота тілесна і духовна тісно пов'язані, тож часом навіть миття рук виявляється куди більшим, ніж просто гігієнічною процедурою.

Поняття про "чисте" і "нечисте" є, напевно, у всіх релігіях. Чимало антропологів вважають, що це не тільки гарна метафора доброго і злого, а й непогана міра щодо запобігання епідеміям. Задовго до відкриття мікробів стародавні люди вже розуміли, що певні дії допомагають відігнати страшну і непередбачувану хворобу. Це зараз ми з вами всі розумні та освічені, а з погляду наших предків хвороба - це руйнівна стихія, що приходить з нізвідки, з якою невідомо як боротися. Будь-які дії, які можуть її прогнати або відлякати, стають справжньою магією і священними ритуалами: миття рук, обмивання, обкурювання пахощами... Так чистота тілесна тісно сплелася з духовною.

Мабуть, найчисельніші, найрізноманітніші та найцікавіші ритуали очищення можна знайти в іудаїзмі. Багато хто, напевно, пам'ятає величезну кількість вимог до чистоти, описаних у книзі Левит: "нечистій" людині не можна їсти разом з іншими і сидіти з ними в одному наметі, інакше "нечистими" стануть усі присутні. Не можна торкатися одягу, ліжка і речей "нечистої" людини, не можна навіть сидіти на тому місці, де сидів "нечистий". Звідки така суворість? Річ у тім, що спочатку всі ці суворі правила були призначені для захисту від хвороби під назвою "цараат". Сучасні дослідники так і не зуміли встановити, що ж це за хвороба, але схиляються до того, що це було щось на зразок прокази. З цього погляду правила Левіта цілком логічні: не варто перебувати в одному приміщенні із зараженою людиною і брати її речі, якщо не хочеш заразитися сам. 

Пізніше із законів Левіта виросла ціла традиція підтримання ритуальної чистоти, з різноманітними вимогами і правилами. Вони вже сильно відрізнялися від санітарних заходів під час прокази, і обґрунтування в них стали значно незвичнішими, а часом і відверто екзотичними. Так, у середньовічному іудаїзмі тривалий час було заведено мити руки не тільки перед їжею, а й після. Особливо важливим вважалося омити руки, якщо їжу подавали із сіллю. Пояснення у цієї традиції було просто приголомшливим (хоча, з певного погляду, цілком раціональним): під час трапези в їжу могла потрапити сіль із Содому! При потраплянні в очі вона викликає сліпоту, тому щоб випадково не торкнутися очей пальцями, руки після слід було обмити. У деяких громадах миття рук після їжі вже не практикують, оскільки резонно сумніваються, що в їхню їжу через багато століть потрапить сіль із Содому. А в деяких миють руки донині - про всяк випадок.

На фото: підвіс "Хамса"

Дуже важливу роль всілякі ритуали очищення відіграють у синтоїзмі, традиційній релігії Японії. Ритуальне очищення по-японськи називається "харае". Існує багато різновидів харае, залежно від ситуації, сезону або основної "очищувальної речовини" - води чи солі. Сіль використовується в такій якості дуже часто: наприклад, борці сумо перед поєдинком здійснюють харае, посипаючи ринг сіллю. Сіль розсипають перед крамницями та ресторанами, щоб відігнати зло і... привабити відвідувачів (мабуть, справді цікаво дізнатися, що діється всередині крамниці, перед якою розсипані купи солі).

Але й вода відіграє не меншу роль: наприклад, найсуворіший тип харае являє собою обмивання під крижаним водоспадом! В Японії є кілька священних гірських водоспадів, куди регулярно приходять паломники, щоб постояти під крижаною водою, читаючи молитви. Звучить лякаюче, але за словами самих японців, прискорює метаболізм, зміцнює серце і покращує концентрацію - і це все крім духовного очищення.

На фото: каблучка "Ото-хіме"

Різноманітні ритуали очищення практикували навіть грізні ацтеки. Крім пірамід і храмів, вони будували ще й величезну кількість лазень - "темаскаллі", в перекладі "будинок тепла". Лазня була життєвою необхідністю: у ній не тільки банально милися (до речі, щодня!), а й приймали пологи, лікували хвороби і проводили ритуали. Один з учасників іспанської експедиції з подивом писав, що в ацтеків "немає жодного міста, навіть найменшого, де не стояло б безліч лазень". Темаскаллі часто будувалися круглої форми і без вікон - це символізувало утробу, яка немов заново народжувала людину очищеною і здоровою. 

На фото: каблучка "Ацтек"

Зв'язок духовної чистоти з чистотою тілесною, можливо, справді має досить прозаїчне походження. Можливо, спочатку це всього лише спосіб уберегтися від інфекції. Однак водночас це ще й вражаючий приклад взаємодії духу й тіла. Дух, звісно, явище прекрасне й величне. Однак без тіла йому було б непросто - і, мабуть, дуже нудно!

Женя Орінго