Скільки разів читанню, книжкам і книжковій справі обіцяли швидке зникнення - не злічити! Серіали, подкасти, аудіокниги - все це, за прогнозами, мало б уже давно витіснити книжки звичайні. І тим не менше, незважаючи ні на що, люди продовжують читати. У чому ж секрет живучості книг?
Пам'ятаєте роман Бредбері "451 за Фаренгейтом"? Класична історія про небезпеку відмови від книг... здавалося б, але не все так просто. Ближче до кінця історії головний герой-"пожежник" зустрічає колишнього професора англійської літератури. Герой точно знає, що професор не полишив старих звичок і потайки поширює книжки. І яке ж здивування героя, коли він узагалі не бачить книжок у його домі! Як же так? Дуже просто, пояснює йому професор: справа зовсім не в книжках, а в їхньому змісті. Сам він пам'ятає всю свою бібліотеку напам'ять, а для інших створює і поширює аналог аудіокниг. Фоліанти йому ні до чого.
Ось таким ось парадоксальним чином щоб зрозуміти суть і цінність книжок, потрібно... відмовитися від них. Точніше, відмовитися від розуміння їх як фізичних об'єктів - товстих фоліантів, які обов'язково потрібно читати (а не слухати, наприклад). Книжка - не сторінки під обкладинкою, а те, що на них написано - і це насамперед. Якщо прийняти це, то можна легко пояснити і популярність книг, і їхнє довге життя. А заодно і той факт, що жодні культурні нововведення не змогли їх ні витіснити, ні замінити.
Книжка, та й у принципі будь-який літературний твір - це робота зі словом, не менш тонка і ювелірна, ніж зі сріблом. Матеріалу для неї завжди в достатку, а інструмент - мова - завжди з майстром і від нього невіддільний. Насмілюся запропонувати гіпотезу. Людині властиво прикрашати те, що її оточує, від глиняного горщика до міста. Якщо людина користується мовою щодня, то й прагнення прикрасити її (або за допомогою неї) цілком природне. До речі, одна з функцій мови з точки зору лінгвістики - естетична. Інакше кажучи, людині властиво виражати красу за допомогою слів, мова певною мірою для цього й існує... Отже, доки існує мова, існує й потреба прикрашати її. Відтак - існує й потенціал для створення літератури.
Та й давайте поглянемо на історію людської культури. Ми побачимо, що ніщо нікуди не зникає і нічим не витісняється - хоча часом і змінюється до невпізнання. Колись давним-давно невідомі первісні люди винайшли музику. А потім, через багато тисяч років, стародавні греки винайшли театр. Це було набагато яскравіше і видовищніше - але чи зникла від цього музика? Ні в якому разі. А ще кілька тисяч років потому брати Люм'єр винайшли кінематограф. Чи зник після цього звичайний театр? Анітрохи. Хоча йому і пророкували таку перспективу. Утім, варто визнати, що з часів греків він сильно змінився. Але це процес цілком природний.
Варто вважати, що і книги, та й у принципі література, з часом будуть змінюватися. Це теж процес природний. Якими вони стануть через пару сотень років? Афористичні малі форми, що виросли з мемів? Чи гіпертекстові романи? Немає сумнівів, що це буде щось страшенно цікаве. І немає сумнівів, що воно буде - навряд чи література і книжки кудись подінуться, доки в людей залишається потреба в мові та слові.
Тож читати - завжди актуально і незмінно модно. І корисно. Ні, не тому, що так нас у школі вчили, і чому б не повторити ще раз. А тому, що література, як уже було сказано, працює зі словом і мовою. Іншими словами, з тим, що ми самі використовуємо щодня. Ви навіть не уявляєте собі, наскільки наше життя просякнуте мовою. Ми спілкуємося, висловлюємо почуття, формуємо думки за допомогою мови. Хто вміє з нею поводитися - той... не те, щоб володіє світом, але дуже близько до того. Література - чудовий інструмент для опанування мистецтва слова. Це або зразок, на який варто рівнятися, або приклад того, чого з мовою нізащо робити не слід. Будь-які книжки важливі й корисні - навіть найгірші з них можна використовувати як антиприклад володіння словом. Що вже говорити про найкращі?
Женя Орінго
