Невеличке оповідання Гріна «Зелений ліхтар» («Зеленая лампа») справило на мене дуже сильне враження.
В цій короткій розповіді, автор порушив одвічну тему вседозволеності «сильных мира сего» - багатіїв, які впевнені, що за гроші можна купити і зробити будь-що, навіть іграшку з живої людини... 
(багатій придумав для себе своєрідну розвагу за участі людини, яка опинилась на вулиці у незнайомому місті без роботи і житла. За певну суму грошей, бідняк мав чергувати годинами біля вікна та запалювати щодня в один і той же час зелений ліхтар, що мало тішити самолюбство багатія)

«Что веселого в этой шутке?
— Игрушка… игрушка из живого человека, — сказал Стильтон, — самое сладкое кушанье!»

...Нажаль, у нашому сучасному світі таке явище теж дуже часто зустрічається в тій чи іншій формі...

Добре, що головному герою цієї оповіді не забракло мудрості та внутрішньої сили, і він використав свою єдину можливість - під світлом ліхтаря читав книжки і навчався новому, що в майбутньому дозволило йому стати на ноги й отримати освіту і роботу. 

Ось такий ескіз підвісу намалювався за мотивами розповіді:
- кабошон-груша в оправі, що символізує той самий ліхтар, а в основі - розкрита книга. 
Маленькі вставки (на малюнку - зелені) - крихітні циркончики 1-1,5 мм