З самого початку, ще до вкороченого списку моїї висновків з цього року, хочу підкреслити: це не загальновживані правила чи рецепти, а лише приблизна схема зі створення алгоритму виживання і поступового відродження. 

Мої висновки не універсальні. Вони — для людини, яка живе в Україні, близько до війни, але не на самій передовій. При зміні місця, обставин та умов висновки можуть бути зовсім іншими. 

Перше правило самопорятунку: спочатку треба забезпечити потреби фізичні.

В мене є базовий набір досвідченої «виживальниці»: теплі речі, лопати і резинові чоботи у автівці, каністри з бензином, різноманітні безперебійники, акумулятори та повербанки, вода й консерви у підвалі, і навіть маленький генератор на випадок, коли усе розрядилося. На щастя, придбані скарби бог знає коли, бо живу за містом у лісі і до зими готуємося ретельно і заздалегідь, бували вже випадки сидіння вдома по тижню. От і сталося нарешті усе це в нагоді. 

З нових придбань, якими натішися не можу, це казковий ліхтарик Xiaomi Nextool, він один здатен замінити безліч свічок та ліхтарів. Яскравий, зручний, кріпиться на магнітах куди завгодно, а ще й повербанк. З ним затишно і приємно.

До ліхтарика додам ще теплі, водонепроникні і м’які зимові черевики Skechers — вони просто врятували мою травмовану ногу, багато років шукала щось настільки зручне.   

Отже, друге правило самопорятунку: якщо чогось не вистачає, це обов’язково потрібно придбати або знайти.

Взуття, в якому можна відчувати себе сухо й комфортно. Ліхтар, з яким можна гуляти, читати, готувати їжу і підзаряджати смартфон, щоб дивитися закачані з Apple TV фільми, коли немає світла. Термобілизна, куртка, зручний рюкзак для потрібних речей, термос, чорний шоколад і горіхи, як у білочки — усе це додає впевненості, що мені вистачить у кризовий момент енергії. 

А ще трохи смачного вина, смаженої картоплі та релаксу... 

Зараз на усі речі навколо дивлюся вкрай прагматично, оцінюючи їх не тільки у потенційних кВт, ккал, люменах тощо… Тепер мені важливо розуміти, на що саме витрачати тепло душі. Чомусь людство ще не вигадало одиницю виміру для цієї важливої енергії, але її витрату контролюю набагато прискіпливіше, ніж витрату грошей. 

Третє правило: треба витрачати добро, любов, час та сили тільки на тих людей і ті справи, які роблять мене цільною та сильною. Вимушено (і скоріш за все тимчасово, на жаль) відмовилася від громадської діяльності в ювелірній сфері, від спілкування зі знайомими та родичами різного ступеня токсичності, від перегляду програм «а що там у них» і відвідин Facebook з читанням коментарів з різноманітними хейт-завірюхами.

І раптом виявилося — енергії та часу, які звільнилися після зачищення простору, тепер вистачає (окрім виконання повсякденних обов’язків) на неквапливі розмови з батьками, створення нових прикрас і казок, заробляння грошей для суттєвих донатів, читання книжок і перегляд фільмів. Я планувала лише заощадити енергію, а вийшло так, що її стало набагато більше. 

Є й цікавий побічний ефект: до спокійного плеса озера енергії вурдалаків тягне чомусь набагато сильніше, ніж до попередньої бурі в стакані, тому обираю нових знайомих ретельно і зважено. Але якими чистими барвами заграли тепер люди і справи, на яких раніше майже не звертала уваги! 

І четверте правило вже не збереження, а відродження: намагаюся не сприймати нічого скрізь старі окуляри. Спочатку важкувато весь час питати себе: а що саме я відчуваю, чому відчуваю, чи потрібно мені це відчуття, а якщо потрібне, то нащо… Те ж саме про бажання (чому бажаю чи не бажаю), про цінність (варто чи ні). 

Та й взагалі, про будь що можна спитати саму себе класичним харківським питанням ШОБ ШО? Побачила на днях картинку (та, що на заставці) у Сашка Даниленка  і дуже сміялася, бо це бездоганно! 

Немає в мене більше звичного поняття про існуючу реальність, як немає і колишньої реальності. 

Плекаю свою нову реальність, вирощую з нових звичок, з нових книжок, з нових слів і справ. Вона не гірша і не краща, аніж попередня, вона просто інакша, зі складною архітектурою та взаємозв’язком живих клітин. Що можу змінити зараз — змінюю, що не можу… Мабуть, чекаю, коли зможу змінити або коли відпаде це бажання.

Ой, зупинюся вже, бо короткий список поступово перетворюється в книжку по психології. Головне, що я хотіла сказати — якщо є можливості та бажання, особисте відродження зараз починати не запізно. На поточному зломі реальності утворилося дуже багато матеріалів для будівництва, як завжди буває при краху імперій, тому тепер не статично складне і просте, важке і легке — усі ці сфери можуть взаємно обертатися та відчиняти двері до будь-яких магічних трансформацій. 

Друзі, а як ви відчуваєте зараз потенціал Всесвіту?

О.М.