Так хочеться вірити в казку
Особливо в ці святкові дні
Душа вимагає щастя
Та і коли, як не зараз в зимі.
Святкова ялинка у залі
Дітей галасних метушня
Батьки заклопотані чимось
Цей спогод з'явився з даля.
Нажаль з кожним роком все далі
Відходять спогади дитячі мої
І той п'янкий запах свята
Відчуваю все рідше, і то хіба у вісні.
Замріяні, стомлені очі
Сплутані нитки думок
На світ вирина серед ночі
Зимова казка дитячих пригод.
Візирунки на шибці замерзлі
Пальцем вожу я по склу
Оживають звірі казкові
В хороводі навколо вогню.
А вогонь той і не звичайний
То камінь казковий та чарівний
Зима закувала в срібло
Як найкращий свій витвір земний.
Що хотіла сказать на останок:
Вірте в казку свою до кінця!
В тих в кого серце дитяче,
Завжди буде щасливе життя.

Зимовий сон