У далекому 1907 році, який сам по собі для нас вже історія, в селі Мізин Чернігівської області почали знаходити незвично великі кістки якоїсь невідомої істоти. На щастя, про чупокабру тоді ще не чули, а раніше за поліцію знахідкою зацікавилися археологи. Вони негайно прибули на місце події, почали копати – і, думаю, відсвяткували того дня одну з найбільших вдач за свою кар’єру.

В розкопі на дослідників чекала стоянка стародавніх людей часів палеоліту, причому така, про яку можна тільки мріяти. П'ять величезних хатин, заповнених різноманітними артефактами: статуетками з бивнів мамонта, намистинами, кістками... Між іншим, на Мізинській стоянці знайшли два вовчих черепи, і за деякими даними визначили, що вовки були домашніми. Але нас з вами цікавить не технологія одомашнення вовків, а дещо інше.

Чи не найважливішою знахідкою стали кілька кістяних браслетів – широких, густо вкритих складним звивистим візерунком і оповитих таємницею. Перша загадка виникла, коли вчені спробували визначити матеріал браслетів: виявилося, що це бивні мамонта, проте не вирізані, а зігнуті. Як первісним людям це вдалося?! Що за технології вони використовували? Хтозна, утім, браслети в наявності - волею-неволею вчені намагаються якось цю загадку вирішити.

Друга загадка полягає у візерунках, нанесених на браслети. Мало того, що всі ці зиґзаґи, ромби та меандри надто складні для палеолітичного жителя, принаймні, такого, яким його зазвичай уявляють. Так ще й у одного з дослідників з'явилася оригінальна гіпотеза про призначення цих браслетів і візерунків на них: вчений Борис Фролов стверджує, що це не що інше, як первісний календар.

Така смілива заява має певні підстави. Орнамент розділений на п'ять зон: три з них декоровані меандром, дві - простим зигзагом. Завитків-меандрів у всіх зонах 30 - за числом днів у місяці; ліній у кожному меандрі 12 - за числом місяців у році; всього ліній в орнаменті - 360, за числом днів у році. Можна припустити, що це прості збіги, але чи не надто вже багато числових збігів для чистої випадковості?  Саме тому дослідник стверджує, що незвичайний браслет може бути не просто прикрасою, а справжнім палеолітичним календарем.

Однак це ще не всі дивовижні знахідки - на цій же стоянці був знайдений ще один кістяний браслет, що складався з декількох тонших браслетів, вільно з'єднаних один з одним. При детальному дослідженні це виявилося не просто прикрасою, а стародавнім музичним інструментом на кшталт кастаньєт. Вчені зробили таке припущення тому, що окрім "музичного" браслета, на Мізинській стоянці знайшли ще цілий склад примітивних ударних і шумових інструментів. Це були оброблені порожнисті кістки, деякі з яких з’єднувалися одна з одною так, щоб при струшуванні і постукуванні створювати ритмічний шум. За своєю будовою ці протоінструменти були дуже схожі на браслет, що й дало вченим привід вважати його не простим, а музичним. До речі, це перший речовий доказ того, що мешканцям палеолітичної Європи було знайоме поняття музики.

Ще одне питання: а звідки на стоянці взагалі стільки незвичайних речей? Є припущення, що на території стоянки розташовувалося стародавнє святилище, де проводилися свята, під час яких мешканці стоянки грали на інструментах, відбивали ритм і, можливо, влаштовували ритуальні танці... А в несвятковий час інструменти просто там зберігалися і чекали свого часу. І дочекалися - до наших днів.

Ось такі вони, стародавні скарби нашої Україні. А скільки ще їх заховано десь в нашій дивовижній землі - покаже тільки час.

Ольга Орінго