Ніяк не давав спокою образ Добі, якій був відданий своєму другу Гаррі Поттеру та врятував йому життя.
Свого часу Гаррі звільнив ельфа домовика від служіння родині Мелфоїв, подарувавши йому шкарпетку. Добі був безмежно вдячний хлопцеві та з того часу любив носити по декілька шкарпеток, при чому обов'язково різних. Одного разу на Різдво ельф подарував Гаррі шкарпетки зв'язані власноруч.
Також, він забирав в'язані шапки та шкарпетки Герміони, коли інші ельфи відмовилися, щоб не образити її.
Підвіс присвячений Добі має вставку кабошон груша 12×16 мм. Шарф із двох шкарпеток з різним візерунком: на одній смужки, на іншій - хмари як символ свободи. Отвір підвісу сховано за помпоном на шапці.
Покриття оксидування чи комбіноване.

"У Доббі немає хазяїна! Доббі вільний ельф!"

Доббі всього лише домашній ельф, навіть не головний герой, але це зворушливий і водночас сильний персонаж, який, як на мене, є фактично уособленням ідеї самовідданої дружби та безоглядної вірності. Дружба для нього це майже релігія, для нього не існує "або" та "але", коли мова заходить про Гаррі Поттера, якого Доббі вважає своїм справжнім другом. Другом за великої літери. Навіть останні слова домовика перед смертю - це ім'я Гаррі. Бо цей хлопчик дав йому найцінніше - свободу волі. Можливо, для самого Гаррі його ескапада зі шкарпеткою була продиктована здебільшого імпульсивним бажанням дошкулити мерзотному Малфою, і він навіть не замислювався над далекоідучими наслідками. Але для Доббі це стало початком нового життя, де він сам приймає рішення, сам творить свою долю, сам торує свій шлях, і ніхто не може йому вказувати, бо Доббі вже не просто затюкана прислуга, а вільний ельф. Ельф, у якого є друзі.
Чи розумів насправді Гаррі всю глибину та цінність відданості Доббі і його дружби? Можливо, ні. Можливо, розуміння цього прийшло до нього лише тоді, коли Гаррі вже копав маленьку могилку у піску. Чи був для нього Доббі тим же, чим сам він був для Доббі? Можливо, також ні. Просто було не до того. Спасіння світу, подвиги, небезпечні пригоди, битви зі злом... Важко помітити за всім цим маленьку, трохи кумедну вухасту фігурку, що завжди десь поряд, готова піти заради тебе у вогонь та воду. Тому для Доббі в його останні хвилини було так важливо, що він може нарешті провести хоча б трохи часу зі своїм другом. Просто кілька хвилин разом у тиші і спокої прекрасного місця.
І, мабуть, ніхто (може, окрім Герміони) не замислювався над тим, що Доббі взагалі-то багато у чому сильніший за магів, адже його магія вроджена, він може те, чого не можуть чарівники з усіма їхніми закляттями, зіллями та паличками.
Тож мій ескіз присвячений Доббі, вільному ельфу, вірному другу, маленькому, але могутньому воїну.
 
Камінь у каблучці бачу світлий, можливо, сірий халцедон, сірий улексіт, або блідий лабрадор.