Колись дуже давно, у іншому житті, коли головною проблемою в житті здавалися пандемія та відсутність відпочинку, я радісно похвалялася новеньким дивовижним браслетом з не менш дивовижної колекції WEEK. Тоді мені здавалося, що майже нічого в сучасномі світі не зможе похитнути ритм життя і усе людство живе в охайно окреслених відрізках дня і тижня. Чудовий лад і зрозумілий мироустрій.

Воно майже так і залишилося для всього світу, тільки моя рідна країна зараз рахує лише дні. Там, де у звичайних людей з інших країн понеділок, у нас гримить 159 день клятої війни. 

Ось у таких реаліях я прочитала заклинання браслета і раптово відчула, що хоч і повністю змінилося все довкола, всередині щось знайоме озвалося. І улюблені вагончики днів тижня енергійно застукали рейками вічної дороги верхнього порядку.

А далі саме заклинання. 

...Я танцюю від пічки Понеділка,  від самої застібки, що завжди замикає коло.

Під зростаючим Місяцем підніметься хвиля, на якій я вриваюся у Вівторок,

Де вогні вогнищ Вівторка загартують не тільки сталь і срібло, а й створять зброю.

Ту зброю, якою можна розрізати вузли гордієві або вирізати палицю для магічного символу.

Зброя, яка гостріша за метал, може відкинути назад або піднести на вершину Четверга.

Слова, які дають знання про те, що не слова головні, а справи і тиша...

І легко пройшовши крізь клавіші фортепіано ніжною нічною музикою,

Випивши п'янкого нектару з келиха П'ятниці,

З холодною головою вирішивши всі каверзні квести Суботи,

Розкинувши руки, падаю в гарячий пісок узбережжя Неділі,

Щоб наповнюватися силами для наступного кола. 

*******

Падаю в пісок маленькою крапелькою, без якої не було б сенсу у цих семи днів, зігнутих пружними срібними арками.

А потім з посмішкою дивлюся в небо, чекаю на благословенну хватку карабіна, що замикає мої сім вагончиків, і не дає покотитися з рейок. 

І я танцюю від пічки Понеділка...

Дякую богу, що дозволяє продовжувати знову і знову.

Я — гордий творець нового світу? Та мабуть ні — звичайна і дуже втомлена жінка. Мабуть, не дуже щаслива, виснажена безсонням, інколи стурбована, інколи розлючена, але...

Але зернятко щастя все одно жевріє десь у глибині. І я приховую його від хижої війни у срібних душах моїх улюблених прикрас, сію ці зернятка, щоб не тільки я знала це заклинання. 

Ось і все, що я хотіла сьогодні розповісти вам про браслет "Сім днів". А ще мене дуже тішить поява браслетів у каталозі — не дуже зручний для створення, і дуже трудомісткий продукт, але які ж вони гарні! 

Олена Маслова