Так, треба ж написати невеличку замітку, щоб у кототижня був легкий початок. Розповім вам зараз про дві невеличкі книжечки, завдяки яким цей тиждень і отримав вуса й кігті. 

Книжку японського письменника Ґенкі Кавамури відкопала ще у грудні на книжковому ринку, коли вирвалися туди за календарями. Вона нявкнула мені з ятки поважного пана, де було усе таке дивне та хаотичне… Просто пан був чемний та сумний, хотілося піти від нього не з пустими руками. 

Раніше ніколи не стикалася з творчістю Кавамури, але нагоду ближче познайомитися з японською літературою намагаюся не пропускати. Роман-притча «Якщо коти зникнуть зі світу» вийшов у 2012 році та став міжнародним бестселером. Воно й не дивно, бо питання життя й смерті, а також торгів з дияволом для людини зазвичай цікаві. Як і не дивно, що у центрі розповіді опинився не хлопець-листоноша, а його кіт на ім’я Капуста…  

"...Якби всі коти зникли, як би змінився світ? Що б ми придбали і що втратили б у світі без котів?

Я згадав, як мені сказала мама колись давно: «Коти та люди були партнерами більше десяти тисяч років. Проживши з котом протягом тривалого часу, можна подумати, що ми їх господарі, але все зовсім не так. Вони просто удостоюють нас своєю увагою, складаючи нам приємну компанію» (Ґ. Кавамура)

А у січні до мене прибився ще один книжковий котик: справжнісінький, від Террі Пратчетта. Ця маленька книжечка, яка уперше побачила світ в 1989 році,  є повною протилежністю японської історії —  жодного суму або ж яскравих персонажів. Оптимістична ода пухнастим володарям сердець, читати її можна, як антидепресант. Також хочу відзначити дуже приємний переклад британського гумору українською мовою, «Видавництво Старого Лева» дуже шанобливо ставиться до творчості сера Пратчетта. 

Справжній кіт мріє про одне: прожити життя безтурботно і щоб люди якомога менше в нього втручалися.

У цьому він не надто відрізняється від людей... (Т. Пратчетт)

Коли я відкрила цю книжечку і побачила ілюстрацію, то зрозуміла — треба терміново витягувати з кущів та горищ усіх Орінго-котиків та збирати колекцію.   

І ось колекція "Про котиків з любов'ю" вже зібрана, і тиждень нарешті розпочинається, і котолапки натякають на майбутні сюрпризи, а березневі котики радісно вітають людство ораторією весни й кохання… Велика користь є від вчасно побачених книжок — завжди знаєш, що робити далі. 

Коти живуть у своєму тимчасовому потоці і поводяться так,

ніби світ людей - це лише зупинка на шляху до чогось набагато цікавішого. (Т. Пратчетт)

Отже, рухаємося вперед, через усі випробування весни, прислухаємося до викликів світу, але не забуваємо інколи дивитися на своє життя очима наших улюблених володарів і посміхатися попри обставини. Няв!

О.М.