Якщо серед хоч трохи досвідчених читачів  провести опитування "кого ви вважаєте найскладнішим автором?", відповідь неважко буде вгадати. Лідером стане той, хто створив найдивніший і найнечитаніший роман століття: інтелектуал, невдалий єзуїт, естет, нахаба і унікум - Джеймс Огастін Алоїзес Джойс.

Джеймс Джойс - кришталевий зразок складного автора, майже експонат Бюро мір і ваг у своєму роді. Подумати тільки, йому належить справжній жах для всіх філологів світу, роман, що зводить з розуму: "Улісс". Напевно, ви чули про нього, навіть не читаючи: "Улісс" давно вже став синонімом складності, заплутаності та незрозумілості, справжнім викликом для філологів і жахом для пересічних читачів. Не будемо й намагатися розвіяти цей міф (тим паче, що не такий уже це й міф, правду кажучи), але розповісти трохи більше про найзагадковіший і найобговорюваніший роман століття спробуємо.

Отже, що таке "Улісс" взагалі? Звідки він узявся, і як автору спала на думку така ідея?

Як ви здогадуєтесь, це не перший твір Джойса. До "Улісса" в нього була збірка оповідань "Дублінці" і майже автобіографічний роман "Портрет митця замолоду". В обох творах вже проявляється те, за що Джойса і вважають складним. "Дублінці" - невеличкі парадоксальні замальовки без сюжету і моралі, на перший погляд незрозуміло, про що і для чого написані; "Портрет..." - повна символів, алегорій і мовної гри біографія молодого письменника Стівена Дедала, альтер-его Джойса (і згодом одного з героїв "Улісса"). Скажемо відверто - і те, й інше читати значно простіше, проте не сказати, щоб це була легка література. "Одіссею" читали? То-то ж таки. Казка казкою, і сюжет нескладний, але як візьмешся за неї, так і пропадеш. Ось і тут так само; дарма, що "Портрет..." теж міф у своєму роді - про дорослішання героя: Стівен зростає, дорослішає, знаходить віру, знайомиться з мистецтвом, переживає кризу віри, міркує про сенс краси, намагається знайти собі місце у світі та врешті-решт покидає Ірландію, вирушаючи у відкритий фінал... Ми ще зустрінемося з ним: на певний час він зазирне до Дубліна, аби стати героєм "'Улісса".

Так от, "Улісс". "Одіссея" була згадана не просто так: це була улюблена історія Джойса, а сам Одіссей - улюбленим міфологічним персонажем; Джойс називав його "єдиним універсальним героєм". Написати власну історію про Улісса, власний міф, Джойс мріяв з молодості, і 1914 року взявся свою мрію здійснювати.

Сюжету як такого в книжці кілька рядків - Леопольд Блум, рекламний агент середніх років, з восьмої ранку до другої ночі ходить Дубліном, відвідує різні місця від пабу до цвинтаря, знайомиться зі Стівеном Дедалом, напивається з ним, філософствує, а в цей час його дружина Моллі йому зраджує. Власне, все. На цю нехитру фабулу в автора пішло 16 років і 700 сторінок. Як так вийшло? Про що насправді книга? І до чого тут взагалі Одіссей?

...так от, як уже було сказано, Джойс хотів написати міф. А міф - апріорі щось більше, ніж форма, фабула і навіть ідея ("що хотів сказати автор?"). І загалом у Джойса більш ніж вийшло! Ось тільки який час, такі й міфи, тому історія Улісса вийшла вивернутою навиворіт.

Хитромудрим Одіссеєм у книжці призначено Леопольда Блума, рекламного агента середніх років, невиразної зовнішності і характеру; Одіссей подорожував величезним морем, проходив випробування, виявляв хоробрість і свій знаменитий розум - Блум же ходить Дубліном, випадково потрапляє то туди, то сюди, зустрічається з різними людьми і водночас майже нічого не робить, фактично працюючи розумною відеокамерою - фіксує розмови, місця, людей і не приймає справжньої участі у жодній з цих подій. Ні, не зовсім так: Блум побачене аналізує й обмірковує, і ось це і є найцікавіше, але його думки надійно замкнені всередині нього ж і живуть ніби окремо від носія. Ми багато бачили вчинків Одіссея і жодного разу не чули його думок - у випадку анти-Одіссея Блума рівно навпаки.

Дорослий Телемак - у книжці Стівен Дедал, молодий шкільний учитель із прекрасною хаотичною освітою (як у самого Джойса), величезними амбіціями, безглуздою роботою і купою боргів (знову-таки, як у Джойса). Він важко сходиться з людьми, панічно боїться води і собак, свариться з батьком і намагається розробити новий естетичний канон. Поневіряння Дубліном зводить його з Блумом, його "міфологічним батьком", так би мовити, і разом вони проробляють шматок квазі-одіссеї Дубліном.

Пенелопа - дружина Леопольда Блума, Моллі Блум, співачка в дублінській опері, персонаж важливий і загадковий; будучи Пенелопою, яка взагалі-то повинна вірно чекати, вона зраджує чоловіку зі своїм концертним менеджером, і загалом, здається, ледве пам'ятає про існування свого Одіссея. Їй належить один із найважливіших монологів у книжці - знаменитий "потік свідомості", плутаний вал думок і асоціацій, у книжці переданий суцільною низкою слів без граматики і розділових знаків.

Є в книжці й інші квазі-гомерівські герої: Циклоп, Навсікая, Нестор, Цирцея і багато хто ще. Усі події та повороти стародавнього міфу відтворюються в Дубліні зразка 16 червня 1904 року найдивнішим чином, перемежовуючись сплесками думок персонажів, філософськими відступами, алюзіями, мовною грою та різного ступеня складності відсиланнями до "Одіссеї". Стиль оповіді постійно змінюється, підлаштовуючись до ситуації: то розповідь, то монолог, то потік свідомості, то газетна стаття. Ніби то стародавній міф раптово опинився в Дубліні початку XX століття й гуляє по ньому, намагаючись підлаштуватися під реалії і влягтися зручніше.

Так, розшифрувати "Улісса" – це завдання для досвідченого літературознавця, але, знаючи про міфічне походження роману, читати його простіше. Цілком можливо, що античний грек впорався б із цим завданням краще за сучасного читача. Хтозна. На сучасників Джойса, так само як і на наступні покоління читачів, роман діяв вражаюче: когось приводив у захват, у когось викликав шквал обурення, комусь зовсім заводив розум за розум, як, наприклад, знаменитому психіатру і філософу Карлу Юнгу. Здавалося б, ось де вдячний читач! Але сам Юнг пише, що працював над "Улісом" три роки (!!!), абсолютно виснажився, заплутався і так і не зрозумів, сподобалося йому чи ні. Потім, щоправда, Юнг написав Джойсу листа з подякою за захопливе інтелектуальне завдання!

Утім, необов'язково бути Юнгом, щоб оцінити "Улісса": чи знаєте ви, що фанати Джойса щороку, 16 червня, відзначають "Блумсдей", Блумів день тобто! Ця чудова традиція з'явилася ще на початку 1920-х рр., ще за життя автора? (Сам Джойс, до речі, був нею чимало здивований). Суть Блумсдея - згадати пригоди Одіссея-Блума і за можливості їх повторити: кому пощастило опинитися в Дубліні - ті ходять за маршрутами джойсівського героя, бо географію міста описано в романі дуже точно, кому ні - ті перечитують "Улісса", спілкуються з іншими шанувальниками книжки, п'ють ірландське пиво і закушують чимось теж ірландським (це теж традиція, так!).

Треба б було завершити статтю чимось простим, чи не так? Ні, звісно. Ми ж про Джойса говоримо. Тож буде вам відкритий фінал, як у "Дублінцях" 

А, мало не забули важливе! Час дії - 16 червня 1904 року - обрано не просто так: цього дня Джойс познайомився зі своєю майбутньою дружиною, Норою Барнакл. У них швидко зав'язалися дуже бурхливі, яскраві та непрості стосунки, як виявилося, на все життя. Нора ж регулярно ставала прототипом жіночих персонажів Джойса, зустріти її можна практично скрізь, вона - персонаж настільки ж міфічно-архетиповий, як і Стівен Дедал. Моллі Блум - теж частково вона.

Ось тепер дійсно все  

____

для статті використані іллюстрації до "Улісса" Едуардо Арройо

Женя Орінго