Зізнаюся, я в цілковитому захваті від прикас "Дорога до світла". Дуже-дуже вдячна їх авторці, за ту ідею, що вкладена, за той глибинний сенс, це щось неймовірне! На тому моменті, коли Понтій Пілат прямує місячною дорогою до світла, я завжди плачу...
Ці прикраси народились завдяки натхенню від "Майстра і Маргарити", тому і мій вірш вийшов такий собі, трохи містично-потойбічний.
Дивні істоти навкруг, подивіться:
Он відьма регоче, як дияволиця!
Русалки зеленії коси плетуть,
Ой, парубки, всіх вони заберуть!..
Гуляють лісами мавки прекрасні,
Але не дивіться в очі їх ясні!
Древні боги під землею дрімають,
Омріяний ендшпіль вони там чекають.
Страхітливі і темнії всі ці створіння.
Вони - діти ночі. Її володіння
І чорну завісу покинуть не в силах.
Та й їм тепле сяйво надії є миле!
Лиш у мріях сміливих і снах, це я знаю...
Але і чудовиська світло шукають!