Кадуцей — символ настільки ж красивий, наскільки й дивний. Усі ми його багато разів бачили, але чи багато хто знає, чому на кадуцеї змії, звідки на ньому виросли крила і кому він належав задовго до Меркурія? І до чого тут окультні знання?

Кадуцей, він же жезл Меркурія, несе в собі стільки значень і смислів, що розшифровувати їх можна нескінченно. Насамперед, це символ миру і злагоди. звісно ж: якщо вірити стародавнім грекам, то якось Гермес, гуляючи лісом, побачив двох змій, що билися. Видно, у бога був гарний настрій — він простягнув до змій чарівний жезл, ті миттєво заспокоїлися, перестали битися і мирно обвилися навколо жезла. Гермес вирішив, що це красиво, і змій залишив — так відтоді й ходив. Крил, до речі, на кадуцеї спочатку не було, їх приробили вже римляни на початку нашої ери з не зовсім зрозумілою метою. Можливо, теж для краси.

Однак жезл, обплетений зміями — символ набагато давніший. Строго кажучи, кадуцей старший за стародавню Грецію приблизно на півтори тисячі років. Вчені з подивом виявили цей факт ще на початку XX століття, розглянувши типовий грецький кадуцей на стародавніх вавилонських печатках. Дослідникам стало цікаво, вони взялися вивчати вавилонські зображення і рельєфи — і в результаті відкрили цілого нового бога! Виявилося, що жезл зі зміями — постійний і улюблений атрибут давнього і дивного божества на ім'я Нінгішзіда, який сам вельми полюбляв набувати вигляду змії. Нінгішзіда був справді дуже нетиповим божеством із незвично широким профілем діяльності. Згідно з вавилонськими джерелами, він протегував зміям, землеробству, підземному і одночасно небесному світам (і подорожував між ними), правосуддю, деревам, війні... і алкогольним напоям! Абсолютно серйозно, Нінгішзіду вважали покровителем шинкарів, вина і пива, а найвідоміше зображення "кадуцея Нінгішзіди" вирізане на ритуальній чаші для вина.

Месопотамська чаша для вина із символом Нінгішзіди

Цілком імовірно, що греки запозичили симпатичний символ у вавилонян, а заодно прихопили деякі якості Нінгішзіди і "подарували" їх Гермесу. Наприклад, любов до подорожей і здатність переміщатися між світами богів, людей і духів без шкоди для себе. Або вміння вирішувати суперечки, щоправда, Гермес їх частіше влаштовував, ніж вирішував. Кадуцей, на свою чергу, теж набрався від власника різного символізму: він став пов'язуватися з подорожами, дипломатією, торгівлею, красномовством, словом і вченістю.

До речі, медициною ні Гермес, ні Нінгішзіда не займалися, а те, що кадуцей став символом лікування — результат надмірного захоплення окультизмом і алхімією. У медиків довгий час існував інший, хоч і схожий, символ — жезл Асклепія. У нього змія була всього одна і без крил. Приблизно до епохи Відродження медики саме його в якості емблеми і використовували. А вже за часів Відродження, коли почалося повальне захоплення античною культурою і різноманітною містикою, медики запозичили кадуцей... в алхіміків. Так, стоп, а алхіміки його звідки взяли? Дуже просто: у Середні віки хитрий, красномовний і собі на умі Гермес став асоціюватися з таємними знаннями (ну ще й Гермес Трісмегіст вплинув, ясна річ). Жезл Гермеса став символом тих самих таємних знань, зокрема алхімічних. А від алхіміка до фармацевта (і навпаки) шлях короткий, самі розумієте... Тож нічого дивного немає в тому, що фармацевти Ренесансу вибрали собі таку своєрідну емблему, а інші медики взяли з них приклад.

За часів пізніших і раціональніших кадуцей почав використовуватися як символ медицини, торгівлі, фінансів, дипломатії... загалом, як і раніше, тільки вже без прив'язки до богів і вищих сил (а шкода). На гербі Харкова кадуцей якраз символізує торгівлю: за часів створення герба саме цю якість міста вважали найкориснішою. І як же вдало збігся символ кадуцея з пізнішою славою Харкова як міста вчених і студентів! Адже Гермес ще й вченості протегує. Мабуть, чимось древньому богу наше місто подобається.

Очевидно, що неможливо було в місті Гермеса не створити його символ! Поява кадуцея в каталозі Орінго була вирішена. І він з'явився, до того ж у найканонічнішому і найправильнішому варіанті, ніби зійшов зі сторінок алхімічних манускриптів. Витончений, тонкий, оповитий напрочуд реалістичними, фактурними зміями і прикрашений камінням зелених відтінків, від зовсім світлого і невагомого до яскраво-смарагдового. Ідеальний символ Гермеса! І символ Харкова.

Від срібного кадуцея розходяться в різні боки промені смислів і значень: тут і медицина, і красномовство, і робота зі словом, і любов до Харкова, і все разом у різних поєднаннях. Чи вдалося майстрам Орінго досягти ренесансного розмаїття? Слід гадати, що так.

Женя Орінго