Наш молодшенький Богдан, хлопчик –непосида,

З хати нікуди не йде іграшки розкида,

А Сергійко їх збира:  « Годі  , не казися,

Іграшки ти позбира, ти мені дивися!»

Разом граються вони, інколи сваряться,

А ще мультики включають , щоб разом сміяться.

День насичений у них, ніколи сидіти,

Як у діточок других, що там говорити.

Зараз літо вже настало, полунички виростають,

А Богданчик і Сергійко полунички ці збирають.

Поки гралися, вморились, сіли собі, бо втомились,

Аплікації   майструють, щось там клеють і малюють.

Потім нам несуть картину: «Мама, не дивись хвилину,

Спробуй лише відгадати, що ми хочем показати?»

Потім знову помагають, траву рвуть, загромажають,

Але їх не заставляєм, помогли, то й вихваляєм.

Надоїсть нам дома бути. Йдем на гірки чи батути,

Хлопчики собі стрибають, весело  відпочивають.

Йдем додому  відпочити і поїсти і попити,

Ось десертик собі приготували , сіли й смачно частували.

Ну а ввечері футбол, хочуть всі забити гол.

Бігають з мячем по полю, випускають енергію на волю.

Ось такі у нас   сини,  юні українці,

Люблять літечко вони, сонечка промінці!!!

Чудесные дружные сыночки)

Какие чудесные у Вас сыновья! Хорошо, что умеют развлекаться, заниматься спортом и помогать маме! Счастья Вам ВСЕМ!!!