Мої знакові прикраси Орінго

     З радістю читаю про знакові прикраси орінготворців. Зайшла у свій особовий кабінет подивитись на фото, які робила для фотозвітів.
Люблю усі свої прикраси, ні одна з них мене не розчарувала.
     Але є кілька, до яких прикипіла душею.

     Перше місце займає каблучка "Щоденник". Це була перша прикраса, яка мене вразила. Це дійсно щоденник, ношу майже щодня, записую у нього свої думки.



     Ще одна прикраса, в яку закохалась відразу - це брош-підвіс "Направление". Я полюбляю поєднання чітких геометричних форм з вишуканою легкістю. Я навіть придумала для нього власну назву "Родонітовий світанок".





     Взагалі, родоніти - це любов. Є у мене комплект прикрас "Лісове мереживо". Родоніти в ньому такі непоказні, в очі не кидаються, але взимку ношу постійно. Попри різницю у кольорі, у мене чомусь є відчуття, що вони із одного шматка родоніту, ніби різні грані одного характеру.



     А от стійкого самурая одягаю не часто. Зрозуміла, що він привертає увагу, від якої я завжди тікаю, тому - це мій таємний талісман.





     Ще одна каблучка "Вічне перо" - це не тільки спогад про конкурс, а й постійне нагадування про невичерпне джерело творчості, яке, як виявилося, б'є всередині кожного. Головне розгледіти його, розчистити від житейського мотлоху.





     Ну і наостанок, мій сонячний хлопчик. Одягаю, коли не вистачає життєвої сили. Останнім часом все частіше. Він зігріває душу, дає надію, що вихід є. Мрію колись об'єднати його з "Щоденником" у комплект. Не вистачає замріяної дівчинки, що читає книжку, сидячи на підвіконні.