Читаючи, ми так чи інакше уявляємо персонажів - в залежності від власного сприйняття та зацікавленості. Цим же шляхом йдуть й ілюстратори, але їхнє завдання складніше: потрібно не тільки зобразити улюбленого героя, але й зробити так, щоб твоє бачення відгукнулося в серцях багатьох.

Йдемо на екскурсію до Орінго-бібліотеки! Тут, в розділі "Екслібрис" зібрані найзаповітніші книжки - а сьогодні ми подивимося, як їх ілюстрували.

На фото: брошка "Екслібрис"

Очевидно, що що популярніша книжка, то важче її ілюструвати - надто вже багато у книжки читачів і шанувальників, і кожен бачить героїв по-своєму, і кожному потрібно догодити. А що робити, якщо малюнками ще й активно цікавиться автор, причому він не просто хоче оцінити роботу, а й рветься виправляти, коригувати і навіть малювати за вас?

Саме з такою проблемою зіткнувся Джон Теніел, англійський художник-графік, коли вирішив намалювати ілюстрації до казки свого приятеля. Приятелем був не хто інший, як Льюїс Керолл, який щойно здав до набору свою "Алісу в Країні чудес". Одному Богу відомо, як Теніелу взагалі спала на думку ця думка, а головне - як він зумів переконати Керолла, адже спочатку той збирався ілюструвати "Алісу..." сам. Ось тільки, висловлюсь так, писав він краще, ніж малював, тому-то допомога Теніела і знадобилася. Судячи з усього, спільна робота з Кероллом була тією ще задачею: він вимагав, щоб малюнки ідеально відповідали його баченню, постійно поривався коментувати й виправляти - тобто, явно не був колегою мрії. Теніелу це досить швидко набридло, і він рішуче заявив, що на правах професійного художника ілюструватиме "Алісу..." сам. Як не дивно, Керолл не тільки погодився на цю пропозицию, а й незабаром навіть став прислухатися до коментарів і правок Теніела щодо самого тексту: під час роботи над "Алісою в Задзеркаллі" Керолл навіть викинув цілу главу за його порадою.

На фото: сережки "Чаювання в Країні Чудес"

Ілюстрації Теніела зараз вважаються класичними, а багато читачів і зовсім не уявляють собі інакше Алісу, Чеширського Кота, Білого Лицаря, Бармаглота... До речі, теніеллівського Бармаглота злякався навіть сам Керолл: цієї ілюстрації він хотів було позбутися, але потім погодився залишити моторошну картинку. Щоправда, з фронтискрипу книжки її все-таки прибрали. Цікаво, що взагалі-то Джон Теніел був не ілюстратором, а професійним карикатуристом у політичному журналі "Панч", і на ілюстраціях до обох "Аліс" це помітно: наприклад, Леву і Єдинорогу із Задзеркалля він надав риси Дізраелі і Гладстона, двох англійських прем'єр-міністрів. А якщо уважніше придивитися до Білого Лицаря, то нескладно впізнати в ньому самого Теніела 

Той самий Бармаглот

Білий лицар

Ще один приклад популярної книжки, через яку поламало списи чимало ілюстраторів, - це "Володар перснів". Ілюструвати її хотіло безліч художників, проте всі вони стикалися з двома труднощами: по-перше, потрібно було врахувати бачення численних читачів, а по-друге, потрібно було врахувати думку автора. При цьому Толкін, так само, як і Керолл, сам регулярно поривався ілюструвати свою книжку, ось тільки його ідеї здавалися видавцям надто ексцентричними. Наприклад, для ілюстрації епізоду в Морії Толкін відтворив сторінку гномського літопису. Не намалював, а саме відтворив: порвав аркуш, обпалив його і навіть забруднив фарбою під кров. Дивно, що могло не сподобатися видавцям? 

На фото: медальйон "Путівник шукача пригод"

Здавалося б, які ілюстрації мали припасти до душі вченому традиціоналісту Толкіну? Напевно, щось не менш традиційне, в дусі середньовіччя... Але несподівано першим ілюстратором, роботи якого Толкін схвалив, був голландський академічний художник Кор Блок. Він, звісно, академічний, але те, що коїться на його ілюстраціях, описати складно. За словами самого Блока, його стиль - це суміш середньовічної мініатюри, печерного живопису і футуризму, а від себе додам, що це ще схоже за рівнем божевілля на стиль Босха.

Очевидне-неймовірне: дві ілюстрації Блока Толкін навіть купив. А через багато років дивні босхоподібні ілюстрації Блока були видані окремою книгою "A Tolkien Tapestry" (толкіновський гобелен).

Якщо ми заговорили про незвичайні ілюстрації, то як щодо незвичайних малюнків від не менш незвичайного автора? Чи знали ви, що Толкіна ілюструвала Туве Янссон? Саме так, адже за освітою вона була художницею, і себе позиціонувала в першу чергу як художницю, а вже потім як письменницю. Вона, щоправда, малювала ілюстрації до більш казкового "Гоббіта", який у її виконанні вийшов... навіть не знаю, як сказати, але в Мумі-Долі він мав би органічний вигляд.

Історії Толкіна продовжують ілюструвати і донині: ось, наприклад, дуже незвичайні, і водночас канонічні ілюстрації-вітражі від китайського художника Цзянь Го (Jian Guo). Яскраво, барвисто і дуже по-середньовічному - сподіваюся, Професор би оцінив.

Як казала Аліса, чого варта книжка, де немає ні картинок, ні розмов?  Повіримо Алісі: ілюстратор, який відповідає за картинки, настільки ж значуща фігура, як й автор, адже він допомагає нам зробити неможливе - побачити слово... 

Ольга Орінго