Слова і вчинки, як відомо, речі абсолютно різні. Усі ми добре знаємо, що говорити - одне, а робити - інше. Однак дійсність зазвичай набагато цікавіша за те, що ми про неї знаємо. А що, якщо часом слова - це і є вчинки?

Ні, про слова і вчинки - це не метафора. Це цілком реальне лінгвістичне явище під назвою перформатив - висловлювання, еквівалентне дії. Як це? Дуже просто і водночас дуже заплутано. 

Для початку давайте подумаємо, для чого ми взагалі використовуємо мову. Насамперед, для комунікації, звісно. Насправді не тільки: ще для вираження почуттів, формування думок і багато чого ще, але зараз нас цікавить саме комунікація. Так от, чим ми займаємося в процесі комунікації?

По-перше, описуємо світ: «це кішка», «зараз друга година дня», «Земля обертається навколо Сонця». Можна ще ставити запитання, щоб наш співрозмовник описав нам світ: «Це тигр?» - «Ні, то кішка, вона просто добре харчується». По-друге, ми можемо не просто описувати реальність, а спонукати співрозмовника якось її змінити: «Погодуй кота!». Це називається імператив, і це вже не констатація дійсності, а спроба її трансформувати (перетворити голодного кота на нагодованого). 

На фото: підвіс «Знак.3»

А 1939 року британський філософ Джон Ленгшоу Остін виявив, що слово може ще й змінювати реальність у найпрямішому сенсі слова, причому в момент свого проголошення. Наприклад «клянуся говорити правду і тільки правду». Тут слово «клянуся» - це не тільки слово, а й дія: вимовивши його, ви вже присягнулися. А оскільки подібні формули зазвичай вимовляються в суді, то ви ще й узяли на себе цілком конкретні юридичні зобов'язання! Або, наприклад, «вітаю з днем народження!». Ви сказали «вітаю» - і таким чином уже привітали. І знову слово є дією. 

Над такою незвичною властивістю мови Остін уперше замислився 1939 року. Далі він занурився в розвиток власної теорії, яку назвав «теорією мовленнєвих актів». Вона була частиною ширшої «філософії повсякденної мови». Якщо говорити коротко, то Остін одним із перших звернув увагу на те, що мова - це не абстракція з підручників і філософських праць, а цілком прикладний інструмент. І вивчати її треба, спираючись на те, як її використовують реальні люди в реальному житті. А в реальному житті можуть творитися такі речі, які для академічних праць просто неможливі! Наприклад, перформативи - ті самі слова, які водночас є діями: «клянуся», «вітаю», «обіцяю», «пропоную»... 

Остін працював над своєю теорією майже 16 років, і 1955 року виступив в Оксфорді, своїй альма-матер, із серією лекцій під інтригуючою назвою «How to Do Things with Words». Буквально - «Як робити різні речі за допомогою слів». І хоча це не був курс із практичної магії, проте в якомусь сенсі це виявилося навіть цікавіше. У своєму курсі Остін звернув увагу на ще одну дивовижну властивість перформативів - вони не можуть бути ані хибними, ані істинними. 

На фото: підвіс «Роздуми про сенс»

Що таке істинне висловлювання? Насправді це питання не таке просте, але якщо відповідати, не заглиблюючись у філософські нетрі, - це висловлювання, що відповідає дійсності. Помилкове висловлювання не відповідає дійсності. А перформатив? «Присягаюся говорити правду і тільки правду» - це істина чи брехня? На перший погляд, звісно, істина: людина говорить «присягаюся» і в цей момент справді присягається. А якщо вона, припустімо, після цього вирішить порушити клятву і збрехати? З одного боку, її висловлювання все ще залишається істиною, тому що вона сказала, що присягається, і справді присягнулася. З іншого - вона присягнулася говорити правду, і ось цього якраз не виконала. Виходить, висловлювання в цьому випадку істинне наполовину? А що, якщо наш герой спочатку не планував говорити правду?.. 

І це лише одна з труднощів у визначенні істинності перформативів. Остін запропонував ділити їх не на істинні та хибні, а на «вдалі» та «невдалі»: якщо перформатив відповідає власній формі (припустімо, ви заприсяглися казати правду і справді казали лише правду), то його вважають «вдалим», а якщо ні (ви заприсяглися казати правду, але потім передумали і взялися брехати), то «невдалим». Такий поділ дає змогу уникнути незручних запитань на кшталт «з чийого погляду висловлювання істинне» і не провалюватися щоразу в міркування про те, що таке взагалі реальність.

На фото: підвіс «Ключ перетину»

Як бачите, не все в житті є тим, чим здається, і навіть тим, чим йому належить бути. Здоровий глузд стверджує, що слово і діло - різні речі, а наука доводить, що вони цілком можуть бути одним і тим самим. Мабуть, це привід ретельніше підходити до вибору слів... Хто знає, які ще речі можна робити з їхньою допомогою?

Женя Орінго