На самом деле я не сладкоежка, но был у меня в жизни момент, когда я ооочень полюбила булочки, а именно плюшки...

....Це було так давно,що про ці події нагадує лише фото в особливому альбомі.

Я, молода студентка-практикантка, переступила поріг навчального корпусу міської лікарні і... відчула не звичний запах хлорки та хвороб, а ніжний і духмяний аромат випічки. Дивним ином в холі цієї лікарні знаходилось ціле кафе з ароматними плюшками, слойками та пирогами.

Але, як не манило мене щоразу це різноманіття ароматів, я проходила пповз. Фігура...Які там плюшки.

  Це сталося перед Новим роком. Зайшовши в як завжди духмяний хол, я відчула такий неймовірний потяг до випічки, що як в тумані, пішла і накупила собі диво-плюшок, таких пахучих і духмяних.

  Зайшовши в аудиторію з оберемком булочок і з однією в роті (не втрималась), я створила цілу німу сцену. Мої коліжанки такого дива ніколи не бачили, а викладач, опустивши окуляри сказала: "ви впевнені що не вагітна, дорогенька?"

   Через вісім місяців я дивилась в пухкеньке обличчя свого щастя. Навіть акушерочка посміювалась, кажучи що в синочка такі круглі щічки мабудь від маминих плюшечок.

  Чуючи чи бачачи плюшки, я завжди згадую ці неповторні щасливі миті. До речі, мій синочок теж полюбляє і плюшки і Орінго, він сам вибрав собі декілька речей і з задоволенням їх носить. )))

Це ми тільки народились)))Моя плюшечка)))

А це плюшка дорослий)))І мама булочка)))