Із Західної Європи стиль бароко впевнено рушив у всі сторони світу. Ще західніше, на Британські острови, і на північ, до Швеції та Норвегії, на південь, у Сицилію, і на схід - до Польщі, Литви і, звісно ж, України. Скрізь він змінювався і набував особливих рис...

На заході бароко стало вишуканим, на півночі - величним і суворим, на півдні - пишним і химерним, а на сході? А на сході, в Україні, воно змішалося з місцевими культурними традиціями і породило абсолютно особливий стиль - українське бароко.

А чим воно таке особливе і чим відрізняється від звичайного? Давайте подивимося. 

Почнемо з того, що в Україну стиль бароко потрапив відносно пізно - наприкінці 17 століття. У цей час у Європі барокова епоха була вже в самому розпалі: у Франції, Німеччині, Італії люди вже відкрили для себе драму, напругу, неправильну, некласичну красу... а ще світську музику та літературу, театр, закони фізики, карти Таро та багато іншого. Сусідні Польща, Угорщина, Литва лише недавно познайомилися з усім цим культурним багатством, а Україна і зовсім тільки-тільки почала придивлятися. Що поробиш - інтернету тоді ще не було, модних журналів теж, а від Парижа до Києва відстань чимала. Бароко йшло до України довго (втішимося тим, що до нашого недоброго сусіда воно добиралося ще довше). Однак, на щастя, в ті часи мода на нововведення зазвичай трималася не кілька сезонів, а кілька століть, тож ми не надто запізнилися.

Михайлівський Золотоверхий собор у Києві, класичне українське бароко

По-друге, Європа, вже добряче втомившись від релігійних воєн, звернулася до світської культури. Музика, живопис, скульптура, не обтяжені релігійними смислами, не стануть і приводом для чвар. Крім того, на Європу вже встиг сильно вплинути Ренесанс: його сміливі філософські експерименти вже показали, що людина може досягти небес і стати рівною самому Богу - було б бажання! В Україні Ренесансу в строгому, "італійському" розумінні не було; якщо для Європи бароко було свого роду продовженням Ренесансу, то для України воно виявилося чимось абсолютно новим,  несподіваним. Це було дивно, незвично, ні на що колишнє не схоже. Але при цьому страшенно цікаво!

Тому з бароковою культурою Україна знайомилася неспішно й обережно. Це проявлялося і в літературі, і в живописі, але особливо - в архітектурі. Порівняйте європейські та українські барокові храми: там, де в перших - буяння, пишність, переобтяженість прикрасами й деталями, у других - суворе тло і на ньому тонкий, ажурний візерунок. Архітектори немов обережно пробували новий стиль на смак: а якщо додати завиток тут? А ліпнину тут? Що вийде? Цікаво!

Характерно й те, що більшість барокових будівель в Україні - це саме храми. Світське мистецтво все ще було новим і дивним явищем, його теж треба було довго пробувати на смак. А храми - справа звична і завжди потрібна. Тому саме в них проявилося все багатство фантазії українських зодчих, а крім того - їхнє власне розуміння барочності. 

Харків, Успенський собор, пізнє бароко

Торкнулося бароко й літератури. Не можна сказати, звісно, що до бароко світської літератури зовсім не було. Але нова епоха, можна сказати, надала їй легітимності, вивела у світ. Українські автори починають звертатися до нових жанрів і всіляко експериментувати. Філософські поеми? Сатиричні вірші? Драми? Містерії? Усе й одразу!