Відомо, що споконвіку кольори важили для людей чимало: вони були не просто характерними ознаками речей, а несли у собі певний зміст, слугували певними символами. Однак сенс надавався не лише кольорам як таким, а й їхньому змішанню (простіше кажучи, білому) або їхній відсутності (чорній)…

Насправді ні чорний, ні білий не є кольорам у повному сенсі ціього слова. Як ви, напевно, знаєте, кольори – це ні що інше, як зорова ілюзія, викликана різною поведінкою предметів при попаданні на них світла. Світло – це безліч хвиль різної довжини: деякі хвилі предметами поглинаються, а деякі – відбиваються і потрапляють на сітківку тому, хто дивиться на предмет. Умовно кажучи, зелений лист поглинає всі світлові хвилі, крім деяких, ці «деякі» відбиваються, потрапляють нам на сітківку, і ми сприймаємо їх як зелений колір.

На фото: підвіс Like

А ось чорний – не колір. Це результат поглинання загалом усіх світлових хвиль. Від чорних суконь та чорних котів не відбивається взагалі нічого. І білий – не колір. Це відображення всіх світлових хвиль. Білі сукні та білі коти принципово нічого не поглинають.

Здавалося б, як це пов'язано з їхньою (кольорів, не котів) символікою? Як не дивно, дуже пов'язано…

На фото: каблучка "Хранитель затишку"

Почнемо, мабуть, із чорного. Вивчаючи психологію кольору, мимоволі замислюєшся, що люди в давнину, схоже, здогадувалися, що чорний — не дуже й колір. Тому що практично у всіх культурах чорний так чи інакше пов'язаний з ніччю, темрявою, потойбічним світом, таємницею… простіше кажучи, усім тим, що не піддається обробці розумом. Все, що знаходиться «по той бік» свідомості та раціонального початку, фарбувалося чорним. Одяг Гекати, давньогрецької богині темряви, ночі та чаклунства; вбрання ченців у середньовічній Європі; житло Бога в деяких каббалістичних працях; початок "інь" у китайській філософії – що між ними спільного? Саме те, що все це «не від світу цього».

Геката в Стародавній Греції була темною та таємничою богинею, яку іноді вважали іпостассю Артеміди. Вона опікувалася підземним світом, чаклунством і всім, хто був з ними пов'язаний. Геката носила чорний одяг і оточувала себе зграєю чорних мисливських псів.

У китайській філософії початок «інь» пов'язувався з фемінністю, водою, таємницею, спокоєм та холодом. Його кольором традиційно вважається чорний як символ таємниці і непізнаного.

На фото: слайд "Інь-Ян"

Чорний одяг ченців символізує зречення світу, свідому відгородженість від нього. Це ще один із смислів чорного кольору – усунення від світу з його яскравими фарбами та метушнею. До речі, з цієї причини чорний — улюблений колір готів, металістів та багатьох інших неформалів. Хто б міг подумати, що у металістів та ченців знайдеться стільки спільного…

Для юдеїв чорний — це колір одночасно і таємниці, і, як не дивно, божественного початку. Як не крути, адже Бог теж не зовсім від світу цього… Палац Бога у деяких каббалістів був саме чорного кольору: на їхню думку, саме цей колір сприяв глибоким роздумам і пізнанню. Цікаво, що в каббалістів цю ідею, схоже, підхопили масони: у їхньому уявленні чорний — це колір знання і посвяти.

На фото: підвіс "Хід ферзя"

Цікаво, що з тюркських народів слово «чорний» — «кара» має ще й значення «великий». Наприклад, пустеля Кара-Кум — це зовсім не «чорні піски», а «великі піски». Історія знає цілу династію Караханів - Великих ханів. Чому саме чорний пов'язаний із величчю? Гарне питання…

У сучасній європейській культурі ставлення до чорного досить неоднозначне. З одного боку, це колір усілякого недоброго — спадщина Середніх віків, які подарували нам ідею чорного як «нечистого» і «злого» кольору. З іншого боку, чорний встиг придбати безліч додаткових конотацій. Це і таємниця, і строгість, і діловий тон, і елегантність, і розкіш, і нонконформізм... Однак усі ці значення поєднує одне: вони так чи інакше натякають на щось відсторонене від звичного світу, щось дивовижне, незвичне і безумовно помітне.

На фото: підвіс "НЛО"

А що ж білий колір? І з ним все не так просто, як здається. Білий — це одночасно і світло, запорука того, що ми взагалі бачимо якісь кольори, і відсутність кольору як такого. Тому в більшості культур білий асоціювався або зі світлом, сонцем і добрим початком, або якраз із відсутністю будь-чого, порожнечею.

Вам, напевно, відомий факт, що якщо в європейській культурі кольором жалоби традиційно був чорний, то в східних культурах — білий. Це цілком зрозуміло: білий колір як символ небуття, відсутності усього кольорового чудово підходить на цю роль. У Китаї білий вважається кольором жалоби та зів'ядання, а водночас — як не дивно — оновлення та нового початку. Можливо, таким витонченим чином китайці висловлюють ідею циклічності буття?

На фото: підвіс "Дорога до світла"

До речі, у китайській культурі білий пов'язаний із західною стороною (а чорний — із північною). Якщо подивитися на карту, то можна побачити, що весь захід Китаю зайнятий Гімалаями. Чи не від білих гімалайських вершин з їхнім холодом і небезпеками пішло сприйняття білого як кольору жалоби, хаосу, загибелі, безладдя та всілякої потойбіччя?.. Цілком можливо.

У Європі білий колір ще з часів Риму пов'язували із божественним початком, світлом, сонцем, чистотою та справедливістю. Білий одяг носили римські жерці; у біле одягалися королі, з'являючись перед народом; біле носить Папа Римський і найвище духовенство в католицькій церкві… Навіть розхожий вираз «білий комірець», що означає офісних працівників, наче натякає на їхню перевагу перед «синіми комірцями», зайнятими фізичною працею. Одним словом, білий — колір сонця, божественності, порядку та найвищої влади.

На фото: каблучка "Горіхова гілка"

Втім, не завжди і не скрізь... Стародавні скандинави уявляли, що Хель, богиня підземного світу і володарка мертвих, живе в білих, як сніг, покоях. Можливо, саме тому, що білий колір асоціювався зі снігом та згубним холодом?.. А кельти вважали білий символом потойбічного, нематеріального та таємничого: наприклад, гончі Аннуна (кельтська назва «того боку», потойбічного світу) мають білу шкіру та червоні вуха. А великий вепрь Турх Труйт, який створив сучасний острів Британія, постукавши копитами і побивши іклами де треба, теж, за деякими легендами, був білим. У валлійській мові слово «білий» (gwen) означає не лише власне «білий», а й «чистий», і «божественний», і навіть «той, що володів магією». До речі, ви знали, що королеву Гвіневру, дружину Артура, насправді звали Гвенхвівар? Це валлійське ім'я, означає воно «біла тінь» і, цілком можливо, натякає на те, що королева була чаклункою…

На фото: каблучка "Пульс року"

Чорний і білий видаються нам повними протилежностями. З фізичної точки зору так воно і є: один  поглинає світло, інший — відштовхує. Однак з точки зору символічної вони висловлюють одну й ту саму ідею — неприналежність до звичайного і звичного світу, вміння вирізнитися. Можливо, тому вони так чудово поєднуються один з одним? Хтозна.

А ви оберете чорний чи білий?

Ольга Орінго