Навряд чи можна сказати, що бароко винайшло алегорію: символізм і натяки люди любили завжди. А ось що точно не викликає заперечень, так те, що саме в епоху бароко алегорія досягла свого розквіту і стала популярною як ніколи.

Стоп, а що таке взагалі алегорія? Якщо скоротити та спростити складне визначення, вийде художнє іносказання. На відміну від символу, який можна трактувати по-всякому, алегорія завжди однозначна. Бачимо лева – зчитуємо «шляхетність і царська влада», пані з мечем і терезами - то справедливість,  старий із сивою бородою та злісним обличчям - час і швидкоплинність всього сущого (у вигляді злого старого зазвичай зображували бога часу Кроноса). Будете тлумачити - точно не помилитеся.

Інше питання, навіщо такі іносказання взагалі потрібні, але і тут, якщо подумати, все стає зрозуміло - самі спробуйте зобразити на картині, наприклад, долю чи справедливість так, щоб усі вас зрозуміли. Непроста задача, яку алегорії значно спрощують. До того ж, в епоху бароко впізнавання і розгадування алегорій стало свого роду витонченою інтелектуальною грою: ану ж бо доведіть, що ви людина освічена, зрозумійте, що художник на картині намалювавю Щоправда, треба зазначити що для людини бароко це завдання значно простішим, ніж для нас зараз. Знання класичної античної міфології та орієнтування в біблійних образах вважалися речами обов'язковими, на рівні загальної освіти. Тож барокові алегорії - не тільки і не стільки тест, скільки вишукана гра.

На фото: каблучки "Оберіг. Виноград"

А які ж алегорії взагалі існували? О, їх було безліч. Практично на будь-яке поняття можна було знайти алегорію, тож пропоную розглянути найпопулярніші, так би мовити, базовий набір барокового мистецтва.

І почнемо ми з шляхетних алегорій наук і мистецтв. Кожне благородне мистецтво обов'язково мало своє образне втілення. Якщо брати живопис, то найчастіше це була прекрасна пані з палітрою і пензлями - барокові художники взагалі полюбляли зображати абстрактні поняття у вигляді прекрасних пані, які однозначно не зіпсують жодну картину. Ось яскравий приклад -  "Алегорія живопису" знаменитої барокової художниці Артемізії Джентілескі (до речі, це її ж автопортрет).

Літературу, поезію та граматику часто зображували у вигляді пані з сувоєм і пером. Вміле поводження зі словом - теж благородне барокове мистецтво.

Музику уявляли в образі жінки з музичними інструментами, найчастіше з лютнею або мандоліною. Важко сказати, чим митцям подобалися саме ці інструменти - ймовірно, це спадщина Ренесансу, який залишив нам чимало подібних зображень. Погляньте на цю картину французького художника Лорана де ла Гіра: класичне втілення музики.

З мистецтвом зрозуміло, а як щодо алегорії частин світу і континентів? Такі теж існували, що й не дивно: бароко - епоха, коли Європа вже відкрила для себе світ і приступила до його активного вивчення.

На картинах, гравюрах і гобеленах того часу можна часто зустріти алегорію "Нової Індії" - так у ті часи називали Південну Америку. Зазвичай це смаглява пані (хоча часом і пан) у яскравому одязі та з пишним головним убором із пір'я. Їх оточують химерні, екзотичні рослини: пальми, гарбузові лози, кукурудзяні качани... Неважко здогадатися, що європейські художники надихалися насамперед ацтеками.

На фото: браслет "Пальмовий лист"

Алегорія Азії - жінка в китайському халаті або японському кімоно, з парасолькою або курильницею з пахощами в руках. На тлі можна побачити пагоду або квітучу сакуру.

Алегорія Африки - темношкіра дама в строкатому одязі, оточена всілякими екзотичними звірами: левами, крокодилами, мавпами та багато ким ще.

На фото: браслет "Слоники"

Алегорії Австралії ви, найімовірніше, не знайдете - Австралію європейці відкрили для себе порівняно пізно, вже наприкінці епохи бароко, і придумати для неї красивого образу не встигли. А шкода – цікаво було б побачити, якого виду набула алегорія Австралії в бароковому дусі?

Серце й виноград, змія та сад, сонце й горобина – перерахувати усі символи бароко в одній статті неможливо… І хоча наразі їхній сенс припав пилом й впізнаваний лише професіоналами, важко не замилуватися ними, не захотіти розгадати, а раз впізнавши – складно перестати бачити ці алегорії буквально скрізь, зокрема й в прикрасах.

Ольга Орінго