Шкільна програма, як правило, асоціюється з чимось заїждженим і нецікавим. Книжки "зі шкільної програми" майже завжди сприймаються як синонім нудьги. Але чи скрізь список для читання викликає лише позіхання?

Очевидно, що в різних країнах "класичними" й обов'язковими до прочитання вважаються різні твори. І часом вони виявляються вельми несподіваними! Які ж незвичайні книжки можна знайти в списку шкільного читання в різних країнах?

Почнемо з Великої Британії. У британських школах немає фіксованого списку для шкільного читання, замість нього є рекомендації для вчителя. Наприклад, "одна п'єса Шекспіра, один роман ХІХ століття, один твір XX століття" тощо. Конкретні книжки вчителі підбирають самі. І часом серед них виявляються доволі незвичні! Наприклад, "Володар перснів" Толкіна. Не секрет, що Толкін уже давно став класиком не лише фентезі, а й світової літератури як такої. Але щоб вивчати його в шкільній програмі... Утім, у нас останнім часом теж почали вивчати "Гоббіта...", але поки що не надто масово. 

Але як би не був складений список літератури для читання, у ньому обов'язково опиниться Шекспір, хоча б одна п'єса. Шекспіра британські школярі, до речі, не люблять і вважають, що його п'єси створені спеціально для муки підлітків. І не дивно: вони читають його в оригіналі, мовою 500-річної давнини! Це складно, нудно, і неабияка частина сенсу просто губиться. Тож нам із вами дуже пощастило читати Шекспіра в перекладах! До речі, на сучасну англійську Шекспіра теж перекладають, і такі тексти користуються у школярів і студентів шаленою популярністю. 

Не менш цікаві книжки можна знайти в школах США. Наприклад, романи Джорджа Мартіна! Так-так, "Гра престолів" як частина шкільної програми. Справедливості заради, Мартін теж вважається класиком сучасної фентазі, тож поява його книг у школах цілком виправдана. Та й "Гра престолів" - далеко не єдиний його твір. 

Ще одна несподівана книга в американській шкільній програмі - "Колгосп тварин" Орвелла. Ось уже справді недитячий вибір... Утім, це чудовий спосіб у наочній та образній формі пояснити дітям, що таке диктатура і як її розпізнавати. Дуже корисна навичка, якої непогано б навчати в школах по всьому світу!

У Колумбії, на одній із "батьківщин" магічного реалізму, до шкільної програми входять твори Габріеля Ґарсіа Маркеса: "Сто років самотності" і "Полковнику ніхто не пише". Це для нас ті самі "Сто років самотності" - вишукана інтелектуальна література, а для колумбійських школярів це зубодробильний жах. Одна колумбійська студентка так говорить про свої враження від цього роману: "Я ненавиділа "Сто років самотності", це найбільша книга, яку я коли-небудь читала, і я угробила на неї два тижні, готуючись до тесту". Ось як просто зробити витончений класичний роман огидною нудятиною - варто просто додати його до шкільної програми!

Складно уявити собі більш незвичайну (за нашими мірками) країну, ніж Японія. Тож і шкільна програма в Японії теж незвичайна! Звісно, школярі читають класику, наприклад, "Повість про Гендзі" або "Записки біля узголів'я". А поряд із класикою вони читають... Харукі Муракамі! Його романи "Норвезький ліс" і "Хроніки заводного птаха" додані до шкільної програми. Знову-таки, що для нас інтелектуальне читання, то для японського школяра... А ось, до речі, цікаво було б дізнатися, що про це думають самі школярі. Напевно, їх би наша мода на Муракамі неабияк потішила.

Як бачите, шкільна програма бува дуже різною. У ній можуть опинятися найнесподіваніші книжки. Шкільне читання - річ дуже важлива, однак варто враховувати, що потрапляння до списку рекомендованої літератури мало що свідчить про книгу. Набагато більше воно говорить про систему освіти і про суспільство загалом.

А вам подобалися якісь книжки зі шкільної програми? І що б ви самі туди додали?

Женя Орінго