Сецесія в мистецтві - дивовижне явище, яке легше побачити і відчути, ніж описати словами. Коли її бачиш, одразу розумієш - це воно! А от коли намагаєшся описати... Що ж, давайте спробуємо втілити в слова невловиму сецесію!

Якщо вже ми шукаємо слова, то почати варто з назви. Взагалі-то слово "сецесія" (латинською secessio) означає "відхід" або "відділення". Звідки така дивна назва? Логічно було б припустити, що вона пов'язана з розпадом Австро-Угорської імперії: злам епохи, від великої імперії відокремлюються окремі країни і народи... Але ні! В епоху сецесії, звісно, всередині імперії вже зрів розкол, до розпаду залишалися лічені роки, але стиль, що співпав із цим, отримав своє ім'я з іншої причини.

Все почалося в далекому 1892 році. І почалося, як водиться, зі скандалу. На дуже великій і шанованій виставці в Берліні різко відмовилися приймати картини Едварда Мунка. Це зараз Мунк - класик живопису і автор знаменитого "Крику", а для організаторів виставки 150 років тому він був недо-художником, який пише жахливу, антиестетичну мазню. Фарби занадто яскраві, сюжети занадто моторошні, жодного натяку на світлотінь і перспективу! Сміття, а не мистецтво!

Так вважали організатори виставки. Але колеги й однолітки Мунка дотримувалися зовсім іншої думки. Вони вважали, що саме за таким мистецтвом - яскравим, скандальним, нереалістичним - і є майбутнє. На знак протесту група німецьких художників вийшла зі складу офіційної виставкової організації і вирішила організовувати виставки самостійно. Через деякий час їхній приклад наслідували колеги з Австро-Угорщини. Відокремлення молодого покоління художників, проголошення нових принципів естетики і творчості і називається сецесією. 

Чекайте, так виходить, що сецесія - це взагалі не стиль? Так, саме так! Сецесія - це протест проти застою і затхлості старого мистецтва, це пошук нових форм, це бунт усіх мастей. Стиль, який ми знаємо під цим ім'ям, з плавними лініями, візерунками, яскравими фарбами - лише одна з гілок сецесії, австрійський різновид ар-нуво. Насправді під прапором сецесії творили художники всіляких стилів. Вишуканий Клімт - це сецесія. Брутальний Отто Дікс - теж сецесія!

Чого ж хотіли художники сецесії? Самі вони заявляли так: "Воскресити мистецтво в Австрії та Австрію через мистецтво". Академічне мистецтво, вважали вони, вже давно перетворилося на товар; з нього зникли натхнення і пошук, залишилося тільки бажання догодити публіці. Сецесія має повернути мистецтву життя! Тому художники щосили експериментували: Густав Клімт писав "порнографічні" полотна і вкривав їх сусальним золотом; дизайнер Коломан Мозер перетворював на витвори мистецтва звичайні шафи і стільці; архітектор Йозеф Марія Ольбріх звів у Відні сміливий і шокуючий Будинок сецесіону. До речі, погляньте на нього: це один із найперших і найбільш красномовних зразків архітектури сецесії. Дивний, химерний, величний, він, м'яко кажучи, дуже сильно виділяється на тлі класичних віденських будинків. Вражені жителі Відня охрестили цей будинок "гібридом оранжереї та вапняної печі".

Як уже було сказано, сецесія об'єднувала дуже різних художників. Давайте ж познайомимося з деякими з них! Без сумніву, найбільш значуща і помітна фігура епохи сецесії - це Густав Клімт. Всім відомий його знаменитий "Поцілунок", на якому, як вважається, Клімт зобразив самого себе і свою дружину, Емілі Луїзу Фльоге. Однак у Клімта було неймовірна безліч картин - і більшість із них критики і глядачі вважали, як би сказати... неналежними для демонстрації в пристойному суспільстві. А все тому, що його картини найчастіше зображували оголених жінок. І не просто оголених (хіба мало їх у світовому мистецтві?). Клімт тяжів до рішучих, "фатальних" образів: усі його героїні - сильні, суворі, лякаюче пристрасні. Через це його роботи часто відмовлялися виставляти навіть його колеги! Але найхарактерніша історія сталася, коли Клімту доручили написати кілька картин для прикраси Віденського університету. Його просили алегорично зобразити Медицину, Юриспруденцію і Філософію. Ну, Клімт і зобразив... у своєму стилі. Представник університету обурився, назвав картини "порнографією" і приймати їх відмовився навідріз. Погляньте самі: ви б на його місці як вчинили?

Ще один видатний діяч сецесії - Коломан Мозер, художник, який об'єднав мистецтво і побут. Або побут зробив мистецтвом. Одним словом, Коломан Мозер - один із перших дизайнерів-експериментаторів. На зорі своєї творчої кар'єри він, як усі, писав картини, але потім вирішив, що мистецтво повинно бути не тільки в галереях. І взявся створювати... посуд і меблі. Його найзнаменитіші творіння - стільці, шафи, вази, гобелени, декоративні елементи на будинках... Іншим художникам потрібні галереї - для Мозера галереєю був цілий Відень!

Один із найдивніших, найсвоєрідніших і найнетиповіших художників сецесії - Егон Шиле. Сецесія проповідувала чисту красу, проте більшість акварелей Шиле аж ніяк не красиві. Його стиль - незграбність, незграбність, асиметрія; його теми - сексуальність, причому не витончено-велична, як у Клімта, а груба і приземлена; загибель, тривога, ненормальність і некрасивість. Чим же Шиле заслужив славу видатного художника? Можливо, саме тим, що зумів знайти красу в навмисній анти-естетиці. Картини Шиле були настільки специфічними, що регулярно викликали скандали. А якось раз йому і зовсім пред'явили звинувачення в поширенні непристойних зображень. Надто відвертому художнику довелося провести місяць у в'язниці (де він, до речі, продовжував малювати). Втім, для справжнього бунтарського мистецтва, мабуть, саме те.

Женя Орінго