Відомим висловом Григорія Савича можна описати багато граней його життя. Світу не вдалося зловити не тільки його свободу, політ думки, а й навіть сам вигляд, точніше спогади сучасників про те, як саме виглядав митець.
Що вам першим спадає на думку, якщо я попрошу описати зовнішність українського філософа? Гадаю, у свідомості багатьох з нас вкоренилася гравюра з банкноти номіналом в 500 грн.
Ці папірці завдяки доступності та розповсюдженості швидко закарбували в пам’яті українців риси Сковороди: темні, трохи опуклі очі із зосередженим поглядом, прямий, з горбинкою ніс, чуттєва, жива лінія губ, великі вуха та характерна зачиска «шапочкою». Не хочу сказати що автор припустився в чомусь помилки, та все ж-таки цей портрет невловимо відрізняється від тих, що заведено вважати канонічними.
А якщо пошукати в мережі інші зображення Григорія Савича, ми побачимо багацько полотен, що ніби-то зображають одну людину, але не схожі одне на одне. В чому ж причина?
А в тому, що при житті митця було зроблено лише один його портрет. Мова йде про картину, написану незадовго до смерті філософа харківським живописцем Г. Лук’яновим.
Наразі невідомо, де перебуває цей портрет-оригінал чи він загубився. Та саме він став відправною точкою для художників, що намагалися відтворити образ українського генія. Вони надихались, намагалися повторити, надати свого бачення і так з’являлись чисельні малюнки, гравюри, графічні зображення, на яких зовнішність Григорія Савича набувала іноді нових рис.
Гадаю, що цілком виправдано однією з найкращих копій прижиттєвого портрета вважають картину що зберігається у Меморіальному музеї Григорія Сковороди в Переяславі-Хмельницькому. Автор портрета невідомий, але за оцінками експертів мав вищі художні навички, аніж автор першого портрета.
Це найдавніший портрет Сковороди, який є та експонується в Україні. Привертає до себе увагу обличчя Сковороди, серйозне, благородне, вдумливе, хоч і стомлене. Він тут зображений не 70-річним, а молодшим – десь 40-річним. Забігаючи наперед скажу, що цього вікового цензу будуть триматися майже всі художники, що поставили собі за мету намалювати портрет українського діяча.
Гравюра Петра Мещерякова також виконана за олійним прижиттєвим портретом Г. Сковороди живописця Лук’янова. Дата написання 1814-1822 рр.
Перші фантазії «на тему» почали з’являтись ще у 19 столітті.
Невідомий художник. Портрет Г. С. Сковороди у молодості, перша половина ХІХ ст. Полотно, олія (79х63 см)
Перед вами унікальний експонат – олійний портрет молодого Григорія Сковороди невідомого автора першої половини ХІХ ст, що належав родині відомих колекціонерів пам’яток образотворчого мистецтва – родині Безобразових. Вірогідно, що автор надихнувся періодом життя Григорія Сковороди, коли він у 19 років потрапив на навчання до придворної капели, полишивши клас філософії Києво-Могилянської академії. В руках у портретованого – сопілка, улюблений музичний інструмент Григорія Сковороди. Погляд парубка мрійливий, але й не порожній — наповнений думками. Він ніби перебуває у гармонії з навколишнім світом і насолоджується цим.
Зовсім іншим постає Григорій Савич перед глядачами у двадцятому сторіччі. На новаторському портреті митця Михайла Жука, 1923 року, філософ втратив свої тонкі риси, натомість придбав кілька зайвих кілограмів. Таке враження, що художник просто проігнорував канонічність робіт своїх попередників і видав свій новітній. Насправді ж перед митцем стояла задача передати осердя філософії видатного українця. Майстерно змодельоване обличчя Сковороди передає спокій, розважливість та мудрість. А за його плечима – тиха сільська природа, яку так любив і оспівував філософ у «Саді Божественних пісень».
Подібний настрій має й гравюра художника Івана Падалки, 1920 рік.
Перед нами ідея, яку охоче почнуть підтримувати художники вже через якихось 40 років. Портрети відомого українського діяча набувають деталей, його все частіше поміщають у складні декорації українських пейзажів, ніби підкреслюючи походження та прихильність Григорія Савича до України й свого народу. Манера, в якій нерідко зображають Тараса Григоровича Шевченка. Так у свідомості глядачів Сковорода залишається не тільки видатним філософом і митцем, а й вагомою постаттю саме в українській культурі та історії.
В. Губенко, 1969р.
Богдан Ткачик, наші часи
Так мінялось сприйняття класичних, навіть канонічних портретів. Якщо митці 18-19 століть зображали виразний образ розумної, з доброї вдачею людини, що перебуває в стані задуми, то сучасні майстри почали за допомогою антуражу, деталей, як то вишиванка замість аскетичної світи, сопілка замість чи поряд із книжками, будувати саме український образ митця, що цінував свою Батьківщину понад усе.
Наталія Орінго
