Зо два тижні тому в розділі новин Орінго опублікувало допис, присвячений українському бурштину. Мене цей допис неабияк схвилював, оскільки рік тому я була на навчаннях в столиці бурштинового краю - Рівному, не оминала бурштинові крамниці, відвідала музей бурштину та наробила купу фоток, щоб пізніше написати допис у Фотозвітах. Та про всі військові івенти/учєнія/переміщення не можна публікувати в режимі реального часу, треба вичекати певний час після їх завершення, і вже тільки тоді, з урахуванням цензури і доцільності, щось висвітлювати. Тож я взяла павзу і… потім стало якось не до того. Враження і фото «припадали пилом» цілий рік, доки в Орінго не з’явилася тематична стаття.
Почну з того, що поїзд з Дніпра до Рівного відправляється не кожен день, а за складним розкладом то по парних, то по непарних днях, і, щоб вчасно встигнути на початок курсу, мені довелося взяти квитки на два дні раніше. Тож аж цілих два дні у мене був вільний час – такий собі внєзапний бонус - випадкова міні-відпустка. В ці дні я находила десятки кілометрів, гуляла по місту, оглядала цікаві локації:


Цей кенгуру быля торгівельного центру розсмішив ))
 
Аллея кованих скульптур





Звісно, зайшла і в Музей бурштину. Музей бурштину розташований в двох кімнатах історичної будівлі – пам’ятки архітектури, і там же є невелика крамничка на п’ятачку під сходами. Погоджуюся з авторкою орінгівської статті – музей справляє дивне враження. Затісно, захаращено, експонати, на жаль, рідко які привертають погляд і закохують в себе.

Мені сподобалися такі: оркестр комах-музикантів, фігурки тварин з бурштиновою інкрустацією:





Бурштин розрізняється за кольорами, і в «реєстрі» кольорів є спеціальний поліський колір: молочно-восковий, що зустрічається тільки в поліському родовищі. Вважається, що такий колір найдорожчий та найшляхетніший.

Мене завжди дивувало, чому з такого теплого, м’якого і податливого матеріалу не зробити б «цукерочку»? Чому б гарно не відшліфувати-відполірувати бурштинові вставки і частини, підібрати гарні поєднання кольорів і фактур у виробах? Чому ж те, що пропонується до продажу часто таке неоковирне і невиразне? Срібні оправи у прикрас теж не вражають і наводять на думку, що зроблені аматорами-початківцями десь у гаражі на колінках. Звісно, існує певний попит на вироби з необробленого бурштину, проте яку ж досконалість можна було б зробити, гарно обробив камінчики! Наразі є тенденція контрабандою вивозити до Польщі та інших закордонів необроблений камінь, а для внутрішнього ринку не сильно перейматися обробкою. Є такі відомості, що асоціація гемологів включить бурштин до переліку коштовного каміння (хоча він і не камінь в принципі), бо ціна на нього рік у рік зростає до непристойно великих рівнів, а поклади зменшуються.
В той день я була в орінгівських прикрасах з жовтим халцедоном. Музейники одразу запримітили їх і спитали – чи не бурштин це? Жовтий халцедон таки може фактурою бути візуально подібним до бурштину. І, якби це таки був бурштин, такий колір найдорожчий, камінчики гарно відполіровані, ладно оправлені, тож ці прикраси мали б бути справжнім дорогоцінним скарбом. Зав’язалася розмова, я сказала, що Орінго колись приїжджали у Рівне вести перемовини. Музейники відповіли, що пам’ятають про це! Дійсно, приїжджали, показували моделі прикрас, все дуже гарне і незвичне… Та далі перемовин справа не пішла. І ми всі знаємо чому. Сумнівне походження, недосконала огранка - всі камені різні, нема повторюваності в геометрії тощо. Тож наразі Орінго-прихильники можуть тільки чекати і сподіватися на кращі часи...