Знаєте, завдяки конкурсу " Срібна мрія" я раптом чітко усвідомила - ми, орінголеді зі стажем (принаймі частина з нас). підсвідомо давно вже мислимо в орбітах кіл Орінго. Спробую пояснити) Читаю новину про початок " Срібної мрії" і починаю фантазувати  про прикрасу мрії - звичайно, це щось космічне! ...
Стоп, в Орінго вже стільки неймовірних "космічних" прикрас!  Не десятки - сотні) Напевне, мало лишилось куточків Всесвіту, яких не зачепили б срібні фантазії Орінго)
А що ж на Землі? Після "космічного" кола Орінго думки потрапляють в "срібний зоопарк Орінго" ( яку ще тваринку, пташку, комашку не втілили в сріблі?), "срібний Ботанічний сад Орінго ", "гідросферу Орінго", орінго- стихії і різноманітні погодні орінго-явища..  Орінгосвіт такий багатогранний, такий  досконалий у своїх проявах, що я зрештою я вирішила: цього разу - точно ні... Немає в мене срібної мрії, в мене вже є всі омріяні прикраси на будь який випадок і стан душі)
А потім у мене була складна ситуація і повне виснаження .. В серці - випалена пустеля, в думках лише - де взяти сил і жаги до життя? На "автопілоті" в такі моменти я просто йду - не важливо куди, просто рух у просторі як правило зрушує і внутрішнє..
Цього разу і дійшла до лісу, де вже буяла зелень, але така контрастна вона була з моїм  внутрішнім станом, і так само контрастні були мовчазні і ще по- зимовому чорні могутні велетні - дуби. І тут я помітила   на їх вузлуватих гілках  диво -  неймовірно ніжні, тендітні і такі зворушливі листочки..  

Це було так неймовірно - блакить неба і ніжна зелень, тендітність і сила, що я відчула, як ці ніжні листочки прокльовуються з мого завмерлого серця...

А потім я зустріла їх - молоді дубки, кожен листочок яких - неймовірний шедевр, який захоплено можна розглядати, не помічаючи плину часу.


І радість в серці все прибувала, і життя заповнювало його... І з лісу я повернулась зовсім іншою, могутні дуби своїми ніжними, досконало - вишуканими листочками  оживили моє серце, наповнили силою і жагою життя душу)  І я знову повернулася в кола Орінго і нарешті зрозуміла орінгівські підвіси  "Сила життя" і "Мавка Дубниця"))  Але я не ношу підвіси.. От би каблучку з дубовим листочком, щоб доторкнутися - - і відчути силу життя! Знаю, що дубові листочки є на каблучці "Запоріжжя", але я киянка, та і  хочеться просто листочок...і серце! Так мені ті листочки відізвались у серці) До останнього я себе умовляла: в Орінго є досить срібних листочків: каштановий,  плющ,  осиновий... Є безліч каблучок з сердечками...
Але в мене  дійсно визріла  Мрія))
Мрія про  срібний дубовий листочок на пальці, який так приємно торкатися, і який дає силу іскритися серцю)  Тож в останній день я все ж таки вирішила поділитися цією мрією, хоч ескіз і не досконалий - художник я так собі;)  Намагалась зробити модель - теж успіхи сумнівні 
Тож не судіть строго..

Так, щодо назви - все просто. Біологічна освіта дається взнаки: дивишся на дуб а всередині звучить " кверкус", малюеш серце, і підсвідоио дублюєш латиною - "кор"... ," Серце дуба"? " Дубове серце"? , "Серце і дуб"?  Просто " Cor quercus"...