Якби в бізнесі все було так легко та зрозуміло, як в посібниках зі збагачення, у світі було б значно менше банкрутів, а до коуч-тренерів не вишикувалися б довжелезні черги. Та кожний бізнес — і крихітна фірма, і великий концерн — має власний шлях і по-своєму реагує на виклики часу та ринку, стаючи сильнішим або програючи. Саме тому одні десятиліттями залишаються на плаву, а інші йдуть на дно.

Майстерність, з якою власники успішних бізнесів маневрують на ринку, людині, далекій від певної сфери діяльності, може здатись магією. Тому різноманітні стратегічні ходи виглядають майже як таємничі секрети. Та й звучить це красивіше — так нудний план розвитку зрештою перетворюється на якусь легенду чи казку, а люди куди швидше вірять казкам, аніж сухим фактам.

Не надто заглиблюючись у маркетингові лабіринти, я спробувала зібрати для вас цікаві факти. Вони, можливо, не формують всю бізнес-стратегію відомих ювелірних брендів, але за певних обставин стали успішними рішеннями для того чи іншого власника.

Наприклад, історія таких гігантів як Cartier дуже об’ємна й охоплює вже понад століття. Тому втиснутися в межі статті з таким героєм просто неможливо. Тому згадаємо, з чого все почалось. Зробити перші самостійні кроки Луї Франсуа Картьє допомогла репутація його вчителя. Картьє просто додав свою майстерню до довідника Paris de Almanac  з приписом «наступник М. Пікара». Це була ефективна реклама, за яку власник молодого бренду не заплатив ані сантима.

Бренд Tiffany розпочав свою діяльність з торгівлі канцелярським приладдям і лише з часом сфокусувався на ювелірних прикрасах. Та власники компанії не відмовлялись від виробництва речей, що аж ніяк не пов’язані з коштовностями. Так у 1862 році компанія постачала прапори, хірургічні інструменти та холодну зброю для Армії Союзу. Це допомогло компанії здобути репутацію надійного бренду та зробило її ім’я відомим серед всіх американців.

Про важливість грамотної презентації кажуть і сучасні власники ювелірних брендів. З часом ця запорука успіху аніскільки не втратила актуальності. Наприклад, засновники австралійського ювелірного бренду David Michae Jewels брати Девід та Майкл створили профіль в Instagram ще до того, як виготовили першу прикрасу. Коли ж галерея в цій соцмережі почала наповнятися першими фото яскравих прикрас, підписники вже були готові стати їхніми клієнтами. Звісно все це було в ранні роки Instagram'y, коли його ще не зіпсували складними алгоритмами та надмірними оновленнями, а для просування було достатньо якісного оригінального контенту. Та принцип братів має спрацювати й на будь-якій іншій платформі: «Розкажіть свою унікальну та автентичну історію.Поділіться ким або чим ви є, і в кінцевому підсумку ви залучите потрібну аудиторію».

На початку 20 століття про соціальні мережі годі було й мріяти, та тодішні майстри все ж знаходили нестандартні рішення для власного просування. Засновник ювелірного бренду Buccellati Маріо Буччеллаті на старті кар’єри мав безліч художніх ідей, але обмаль ресурсів для їхнього втілення. Тож він вчинив так: на вітрині своєї нещодавно відкритої крамнички виставив як готові коштовності, так і ескізи й розповідав всім, що продає «мрії». А ексцентрична витівка на Мадридській виставці 1920 року зробила Маріо Бучеллаті відомим на всю країну. Він всього лише викинув у вікно коштовний футляр для пудри, коли одна з відвідувачок попросила про знижку. Вчинок супроводжувався гнівним «Я не торговець! Я ювелір!», сказаним, певно, з усією італійською пристрастю. Наступного дня сотні заінтригованих людей прийшли подивитися на стенд Маріо.

Власники німецького бренду Hemmerle не шокують настільки ексцентричними вчинками, можливо тому, що німці за стереотипом є врівноваженою та практичною нацією. Та й історія піднесення цього бренду до ювелірних висот була більш ніж стриманою. Творча концепція невеликої компанії? що була постачальником нагородної атрибутики для королівського двору, почалась із  незвичного ювелірного замовлення. Складність була в тому, що замовниця не любила блиск металу й віддавала перевагу чавунним прикрасам. В результаті Штефан Хеммерле встановив пам’ятний діамант з колекції клієнтки у залізну оправу. Надалі засновники бренду в розробці дизайну завжди покладались на власну інтуїцію і вважали, що правильні рішення можуть і мають бути імпульсивними: не потрібно влаштовувати 55 зустрічей для утвердження тієї чи іншої концепції. А ще важливим компонентом свого бізнесу родина Хеммерле вважає розмір компанії: «Можливість бути маленькими дає нам час для створення унікальних ювелірних виробів – це розкіш, яку великі бренди не можуть собі дозволити».

Якщо ж говорити про геніїв маркетингу в ювелірній сфері, то, на мій погляд, цього звання заслуговує Фаваз Груозі. Звісно, факти натякають, що не все так райдужно в цьому королівстві —  бренд De Grisogono збанкрутів, а свій однойменний бренд Фаваз був змушений покинути у 2022 році після неспроможності укласти вигідну угоду з партнерами. Та все ж в портфоліо імпозантного дизайнера чимало успішних кейсів, які роблять його геніальним продавцем коштовностей.

Секрет свого успіху Фаваз пов’язує з відсутністю гемологічної освіти. Він завжди дивився на камені не як на мінерали, прискіпливо оцінюючи їхні недоліки та переваги. Він бачив в каменях колір та світло, які вдало підкреслював незвичним огранюванням або дизайном прикраси. Саме завдяки цьому підходу Фавазу вдалося створити моду на чорні та білі непрозорі діаманти.

Те, що до нього всі вважали малоцінним сміттям, перетворилось на тренд й приносило чималі прибутки: «Мене запевняли, що я божевільний, що їх ніхто не купить. Однак коли я почав інформувати своїх клієнтів, розповідаючи їм історію цього таємничого каменю, вироби поступово почали продаватися. Мене підтримали любителі незвичайних дорогоцінних каменів…Я завжди слухав своє серце і довіряв своєму чуттю, а також використовував інтуїцію. Я ніколи не дивився на те, що роблять інші, і ніколи не звертав уваги на те, що люди можуть подумати про мене. Саме так я створив унікальний бренд, який, безумовно, допоміг розвивати бізнес».

Наталія Орінго