Добігає кінця прем’єра прикрас-фіналістів конкурсу «Срібна Мрія 2024». Дописуються останні рядки, складаються в теку фотоархіву затишні світлини. Запрошуємо вас до завершальної статті — підтримати оплесками ще одну зірочку на срібному небосхилі Орінго. Кришталево-прозора природа сережок, про які піде мова, здається простою лише на перший погляд. Без перебільшень, робота над цією прикрасою була випробуванням для наших майстрів…

Інколи подорож — це не тільки  шлях у назустріч горизонту, а й занурення вглиб, до джерел історії цілої планети. Дійсно, найшвидший засіб телепортації крізь час без вигадування фантастичних апаратів — це спуск у печеру. Якщо уявити часопис існування земної кулі у вигляді пухкого фоліанта, то його сторінками безперечно будуть геологічні шари, що утворювались один над одним впродовж мільярдів років. Здебільшого це затуманені від часу папірці з надписами невідомою мовою, розшифрувати які до снаги лише чарівникам від науки. Але трапляються й такі, що розповідають нам історії днів минулих з фотографічною точністю й художньою мальовничістю. Це крижані печери, які зберегли для нас чимало таємниць в надійному сховку — в серці величних льодовиків. Вони стали чарівними воротами в геологічне та кліматичне минуле нашої планети.

Та якою б не була мета експедиції вглиб льодовикової печери,  звиклі до всього вчені,  завжди обачні альпіністи та зачаровані туристи бачать перед очима одну й ту саму незрівнянну картину: довжелезну крижану галерею.  Всередині неї відбувається справжнє диво — гра світла, що розсіює в крижаній товщі кобальтово-сині хвилі й вкриває поверхню сапфіровим блиском. Ці кольори танцюють і мерехтять, роблячи повітря у печері майже відчутним на дотик.

Ця велична краса відгукнулась у серці Тетяни Анатоліївни (Котэ), авторки ескізу химерних сережок «Міттеллалліна»:

«Чудо, створене природою, цінується людьми не гірше, ніж витвір мистецтва, створений рукою вмілого та досвідченого майстра. Одним з таких унікальних видовищ є крижані печери. Відвідуючи їх, виникає відчуття, що тут попрацювали тисячі старанних та відточених рук. Але ніхто не допомагав творчому розмаху природної стихії».

Хоча мистці завжди залюбки черпають натхнення у природи, все ж відтворити її дива власноруч не легко. Ми маємо справу з речами, суть яких подеколи й досі невідома вченим. Речами, що викликають тремтіння серця й змушують затамовувати подих. Здається, це завдання саме для головних матеріалів на столі у кожного ювеліра — металу та каміння.

Ось струмочок розпеченого срібла застигає в завчасно підготовлених оковах, твердіє, втрачає пластичність, але разом з цим міцнішає. Йому до вподоби нові стрімкі лінії та гладенька поверхня і у відповідь срібло випромінює сотні відблисків, ніби підкреслюючи кожен свій вигин.  Так само як колись застигали потічки води всередині крижаної печери, підкорюючись змінам температури та тиску.

Хоча льодовики виглядають нерухомими, вони майже як живі істоти — повільно, але постійно змінюються. Регулярні коливання температури впродовж року запускають цикл танення та замерзання льодовиків. Так і камінчики в нових сережках, ніби під дією невидимої сили, піддаються велінню змін.

Запропонований в ескізі непрозорий трикутний кабошон ми замінили на плеяду камінчиків, які за покликом цієї срібної мрії прибули до нас з Австрії — батьківщини восьми величних льодовиків. Це безколірні цирконії Swarovski у формі трапеції зі сторонами 3*2 мм. Нестандартне огранювання виявилось ідеальним засобом, щоб передати сталий рух кришталевих брил. Розташовані під різними кутами, вони щоразу утворюють неповторний візерунок відблисків.

Цей вибір не тільки додав прикрасі чарівної казковості, а й суттєво вплинув на вагу: перед вами пара ошатних сережок, що важать близько 8 грамів. До речі, для авторки її ескіз був складовою ще одного бажання: в цих сережках Тетяна Анатоліївна мріє здійснити подорож до швейцарського льодовика Фее. Що ж, майстри зробили все, щоб подорож видалась не тільки захопливою, а й комфортною.

Та цим магічна дія льодовиків не обмежується. Під час роботи ми стикнулись з ще одним явищем, на цей раз звуковим. Запропоноване авторкою ім’я відлунювалось у підземеллях нашого виробництва, перетворюючись на віддзеркалене заклинання. Так само як мандрує галереями справжніх печер відгомін звуків потріскування льоду чи крапель води. Щоб уникнути непорозумінь в комунікації і на прохання виробництва сережкам подарували нове ім’я — «Крижані».

Застиглі крижані ріки часу запрошують у казкову подорож. Льодяний блиск прозорих стін заспокоює розпечені емоції, запрошує уповільнитись, щоб відчути пульс історії. Ми з вами гості у палаці Природи, сповненому таємниць. Чи вистачить людству такту, чемності та емпатії, щоб сягнути глибини знань, не потривоживши віковий спокій? Чи не перетворяться природні дива, які сьогодні ще відкриті для нас, на легенди про зниклі світи?

Відповіді знає лише час, а поки такі місця як крижані печери викликають щире захоплення, запрошуючи відвідувачів слухати, спостерігати та розмірковувати.