Квіточки із котиками і метеликами вже були, гори море і пісок тема наче розкрита, усілякі творчі рефлексії із претензією на оригінальність хоч греблю гати. А що ж бачу я? Хм-м...треба розібратися.
Що за об'єкт такий - ілюмінатор? Що ми бачимо у цьому круглому вікні сконцентрованної уваги, вдивляючись у далеку перспективу. Яке вітальне враження воно на нас справляє? Побачивши її (перспективу), можливо із пересторогою зашторюємо фіранки і сідаємо на старий диван емоційно тримаючись за нього як за точку опори (чи опору новому дню), чи то релаксуючі сидимо наче глядач на гальорці у інфантильних роздумах і загадково зітхаємо; а може, зацікавившись цією далекою перспективою впевнено збираємося, щоб через деякий час опинитися там, що зара предстається як вид майбутнього.
Мені особисто імпонує третій сценарій, бо по життю не тримаюся за минуле. З практичної та філософської точки зору - Майбутнє - для мене більш продуктивно, бо у порівнянні з односценарним минулом (бо те що трапилося, те трапилося) у майбутнього багато сценаріїв, рівно стільки скільки фантазії, планів і просто новорічних і не тільки бажань. Цілий безмежний всесвіт. Скільки за своє життя ми давали собі обіцянок та загадували тих бажань? Чи стали вони нашою дійсністю? або ж забуті, системно застрягали на складах "до востребования".
Всі ми живемо у світі що створили для нас фантасти; саме їх смілива уява і впертість у досягненні їхньої мети створили цей світ, його повсякденність та матеріальну наповненість. Та що рухало їхню фантазію? Звісно мотивація! Екзистенція у чистому вигляді.
Як співається в одній пісні "Каждому из нас надо стать немного подвижней..." Тож ловіть на додачу ці ритми ось туточкі: 
http://www.youtube.com/watch?v=1ygHajoZIjE
 

І трішечки про себе: У мене є таке хобі - малювати мотиватори. Тож ця тема взялася не з потолка, у неї є передісторія...