Святкувати день народження чи ні? Іноді таке питання постає навіть перед королями та королевами вечірок,  які не уявляють жодного свята без купи гостей та різноманітних частувань. Але спосіб, в який люди відмічають завершення ще одного року та початок нової сторінки у книзі життя, залежить від країни та епохи. І те, що в одному куточку світу вважається скромними посиденьками, в іншому розцінять як розкішне свято.

Тому якщо і варто враховувати чиюсь думку з приводу масштабів свята, то тільки свою. Тим паче що сучасна традиція святкування дня народження доволі молода в масштабах всесвітньої історії.  Рахувати роки життя та робити з цього привід для радості повсюдно почали якихось кілька століть тому. А остаточно це свято стало так би мовити обов'язковим через святкову індустрію. Та популяризувала вона цей день зовсім не задля загальнолюдського почуття щастя, а для надприбутків. Для того, щоб розібратись, як святкували перехід на новий етап життя прадавні люди, слід завітати в гості до стародавніх єгиптян.

Історики приписують саме цій цивілізації ідею святкувати день народження. От тільки привід для святкування був доволі незвичний та й самих іменинників було не те щоб дуже багато. Днем народження стародавні єгиптяни вважали день коронації фараона. Тож кожному з правителів випадав лише один шанс за життя відсвяткувати свій «день народження». Гадаю, вони використовували цю можливість на повну, тому що чутки про гучне свято зрештою дійшли до сусідів — греків.

Греки не пасли задніх і додали святу місцевого колориту, присвятивши урочистості власним богам. Дні народження олімпійських богів траплялись не раз на рік, їх відмічали іноді щомісяця. Наприклад, день народження Артеміди був шостого числа кожного місяця за афінським календарем. Визнавалися суспільно важливими також дати народження відомих та поважних особистостей, наприклад, філософів та вчених.

І тільки коли ідея дійшла до Римської імперії, вона набула людиноцентричного забарвлення. Цілком природний розвиток подій для народу, що любив «хліб та видовища». Нарешті пісні та подарунки призначалися не ефемерним богам, а звичайним людям. Перші згадки про святкування днів народження приватних осіб належать до початку II століття до н. е. Тоді мова йшла про дні народження глави родини, в той час, як у жінок та дітей подібних святкувань не було (виключення — народження людини).
 

Але до появи на святковому столі улюбленого смаколика — торта зі свічками — має пройти ще багато часу. Продовжуючи плести інтернаціональну канву святкування днів народжень, переміщуємося у середньовічну Германію. Це німцям ми завдячуємо чарівній традиції випікати іменинний торт та прикрашати його свічками, додаючи по одній на кожний наступний день народження. Тому сьогодні, вчергове вирішуючи, в який спосіб справляти день народження, кожна людина у світі продовжує будувати тисячолітню традицію, додаючи до неї унікальні й неповторні риси. У що згодом трансформується звичний торт з запаленими свічками, ми зараз можемо тільки гадати. Головне, щоб незмінною залишилась віра в здійснення заповітного бажання.